|
|
|
|
|
|
11:57 Леся Українка. Вона прославила Україну (до 150-річчя від дня народження Лесі Українки) | ||||
 Лариса Петрівна Косач, відома всім під псевдонімом Леся Українка, народилась 25 лютого 1871 року в м. Новоград-Волинському в родині вихідців з української шляхти. Мати Лариси – відома письменниця Ольга Драгоманова-Косач (Олена Пчілка), батько – український юрист, громадський діяч і член «Старої громади» (організації української інтелігенції у Києві, яка займалася громадською, культурною та просвітницькою діяльністю) Петро Косач. Відомо, що свій псевдонім Л. Українка взяла від дядька – Михайла Драгоманова, який мав звичку підписувати твори автографом «Українець». Навчання дівчинка розпочала у приватних вчителів. У січні 1880 року Лариса сильно застудилася, і влітку 1883 року лікарі діагностували у неї туберкульоз кісток, з яким поетеса змушена була боротись протягом усього життя. Після кількох операцій її стан дещо покращився, і Л. Українка змогла на певний час повернутись до повноцінного життя. Поезія зацікавила Л. Українку досить рано. 1880 року за політичну діяльність заарештували її тітку Олену Косач. Подія надзвичайно схвилювала Лесю, і вона написала вірш «Надія», відомий нам як перший твір письменниці. А у 1884 році ім’я Л. Українки з’явилось на сторінках львівського журналу «Зоря», де було надруковано її вірші «Конвалія» і «Сафо». З того часу твори Лесі Українки все частіше публікуються в різних виданнях, а 1893 року у Львові вийшла перша поетична збірка під назвою «На крилах пісень». Відомо, що Л. Українка вільно розмовляла українською, російською, польською, болгарською, німецькою, французькою та італійською мовами. Добре знала латину. Перекладала з давньогрецької, німецької, англійської, французької, італійської та польської мов.  З кінця 80-х років XIX сторіччя Л. Українка проживала в Києві. Тут вона брала активну участь у діяльності літературного об’єднання «Плеяда», займалась громадською роботою. Із «Плеядою» пов’язаний початок прозаїчної творчості Л. Українки. З’являються оповідання «Така її доля», «Святий вечір» та кілька інших, які вийшли друком у журналах «Зоря» і «Дзвінок», Одночасно письменниця займається перекладами творів іноземних авторів. 1892 року у Львові була надрукована «Книга пісень» німецького поета Генріха Гейне, куди ввійшли 92 його твори у перекладі Л. Українки. Друкувала поетеса велику кількість власних віршів і прози. У 1899 році побачила світ поетична збірка Л. Українки «Думи і мрії», твори письменниці друкувались в журналах «Народ», «Життя і слово», «Літературно-науковий вісник». Прочитати про видатну жінку можна в книзі Юрія Сороки «100 важливих постатей України» з нових надходжень Чернігівської обласної бібліотеки для дітей.
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
