|
|
|
|
|
|
14:12 Іван Дзюба. З криниці літ (до 90-річчя з дня народження) | ||||
 З іменем Івана Дзюби пов’язане становлення такого культурного та суспільно-політичного явища, як шістдесятництво. Принаймні він був у ньому однією з ключових постатей та основним ідеологом. Поява літературного шістдесятництва супроводжувалося й появою Дзюби – літературного критика. Принаймні його серія статей, друкованих у 60-х роках у періодиці, а особливо в тодішній «Літературній газеті», яка невдовзі замінила свою назву на «Літературна Україна», значною мірою сприяла виробленню в шістдесятників-літераторів критичного ставлення до тоталітарної літератури. Саме І.Дзюбі належить честь у поверненні інтересу до філософської спадщини Г. Сковороди (стаття «Перший розум наш») і до поезії В.Свідзинського, одного з найбільших наших поетів XX століття (стаття «Засвітився сам од себе»). Яскраві, талановиті статті І. Дзюби 60-років стимулювали творчість шістдесятників і давали їм естетичні підстави для розвитку.  Не можна не згадати і його діяльність в тодішньому «Клубі творчої молоді». Саме ці виступи були розкутими і вільними, де І.Дзюба відзначився як сміливий, відважний літератор-лідер, до якого горнулася тодішня вільнодумна та вільнолюбна молодь. Незабутнім залишився й героїчний виступ І. Дзюби з протестом супроти першої хвилі політичних арештів серед творчої молоді в 1965 році, що його він проголосив у кінотеатрі «Україна» під час прем’єри фільму «Тіні забутих предків». Тим часом його праця «Інтернаціоналізм чи русифікація?» являла І.Дзюбу як визначного політичного публіциста серед самвидавської літератури, що поширилась у тому часі. Ця праця була серед найпопулярніших і заклала основу для появи та зросту нового руху опору супроти насильницької русифікації, а тим самим знищення українців як національного соціуму. Цю рукописну книгу вилучали як антирадянську і нещадно переслідували їх читачів. Упав караючий меч і на самого І. Дзюбу. Відтак потрапив під другу хвилю політичних репресій початку 1970-х років, був заарештований і зневолений…  Ще годилося б згадати, що академік Іван Михайлович Дзюба – колишній міністр культури, колишній академік-секретар відділення літератури, мови і мистецтвознавства НАН України, колишній редактор журналу «Сучасність» і так далі, і так далі. Для будь-кого іншого це було б звичайним перерахуванням визнань. Щодо І. Дзюби – всі посади, які він обіймав, свідчать насамперед про його надзвичайну відданість справі України, яку він безмежно любить, готовність до самопожертви і надзвичайну скромність. Прочитати про І. Дзюбу та його творчість, а також ознайомитися з його творами можна в Чернігівській обласній бібліотеці для дітей.
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
