|
|
|
|
|
|
14:05 «На рушниках натомлених вітрів». Нова книга Миколи Будлянського з’явилася в Чернігівській обласній бібліотеці для дітей | ||||
 Письменник, журналіст та краєзнавець Микола Будлянський подарував читачам Чернігівської обласної бібліотеки для дітей свою нову книгу «На рушниках натомлених вітрів». Це поетична збірка, що містить п’ять розділів: «Війна. Хроніка болю», «Місто легенд», «Не заглядайте в очі ластівкам», «Кохання, як молитва, вічне» та «Викупаю душу в бабиному літі». У нову книгу українського поета ввійшли вірші, пошрамовані війною (перший розділ). В інших чотирьох розділах – поезії, овіяні легендами рідного краю, зігріті любов’ю до малої батьківщини, до матері й рідної природи і, звісно ж, вічного, як світ, кохання. Дякуємо автору за подаровану книгу, яку він підписав так: «Обласній бібліотеці для дітей, щоб жили мріями, і ті мрії ставали реаліями». Про автора Микола Будлянський народився в селі Держанівка Носівського району Чернігівської області. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка. Член Спілки письменників України, заслужений журналіст України. Автор поетичних збірок «Калинові дощі», «Стежки і вишні», «Де починається любов», «Смак пізнього яблука», «Любов і вирій», двох збірок новел та майже двох десятків художньо-документальних і публіцистичних книг. Лауреат обласної премії імені М.Коцюбинського та літературно-мистецьких премій імені П,Куліша, імені М.Гоголя, імені Г.Сковороди, всеукраїнської літературної премії імені М. Чабанівського. Микола Будлянський З ДИТИНСТВА Дитинство іще без розлук, Бабуся на призьбі у тіні, В гніздо її складених рук Влягається сонце вечірнє. І я із гулянки прибіг, Сорочка аж мокра від поту. Зраділо озвався поріг – То мати прийшла із роботи. Щось баба у неї пита. Не чую, бо слухаю інше: Як срібно роса зацвіта, Як стежка вгортається в тишу, Як сонний ще хрущ шарудить В зів’ялім вишневім одцвітті. В уяві спинилася мить Мого ще безгрішного літа. Воно десь отам, за селом. Гукну – і примчить неодмінно. Далеко ще й перша любов. Що потім згірчить, як калина. А поки ось баба і я, Нароблена, стомлена мати. На груші лелеча сім’я. І вгорнута в сутінки хата. І вечір уже на межі. Ще зорі дрібні, як горішки. … Так хочеться знову душі В дитинство на трохи, на трішки.
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
