|
|
|
|
|
|
12:23 «Чорнобиль. Історія ядерної катастрофи». 14 грудня – день вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. | ||||
 Чим для України був Чорнобиль? Національною трагедією, величезною психологічною травмою, важкою ношею для економіки. Книга Сергія Плохія «Чорнобиль. Історія ядерної катастрофи» є першою хронологією фактів і подій Чорнобильської катастрофи від вибуху 26 квітня 1986 року аж до закриття станції у грудні 2000-го. Закінчується вона розповіддю про спорудження нового саркофага над пошкодженим реактором у травні 2018 року. Але насамперед ця книга – історії людей, пов’язаних з катастрофою та її наслідками, історії героїв-ліквідаторів… Чорнобиль вибухнув не тільки через помилки персоналу, нехтування правилами безпеки і проблемами з конструкцією реактора. Чорнобиль також вибухнув через систему, яка обгородила ядерну енергетику завісою секретності. Радянська система не дозволяла поширювати інформацію про попередні аварії навіть серед фахівців. Це зробило нову масштабну аварію неминучою. Сьогодні реактори чорнобильського типу вже не будують. Але авторитарні режими, які тримають повний контроль над інформацією, усе ще існують. Зрештою, і в Україні досі виробляють майже 50 % усієї електроенергії на атомних станціях. «…Видаючи шалений рев, гелікоптери один за одним стали залишати головну площу Прип’яті в напрямку зруйнованого реактора, розташованого менш ніж за три кілометри. Коли машини з мішками (прим. піску) досягали пункту призначення, зависаючи над реактором, екіпаж відчиняв кабіну і скидав мішки вручну. Завдання було практично не виконуваним: отвір зруйнованого реактора…мав лише 5 метрів у ширину. Окрім того, доти, доки екіпаж зачиняв двері, у кабіну від радіоактивної хмари, викликаної скинутими в реактор мішками, потрапляли радіоактивні гази та інші частинки. З кожним наступним скиданням рівень радіації підвищувався з 500 до щонайменше 1 800 рентгенів за годину. …Перші пілоти…не мали ніякого захисного спорядження, коли зависали над реактором… Ці люди здійснювали вильоти щоденно протягом восьми довгих днів, отримуючи надзвичайно високі – якщо не смертельні – дози радіації… До моменту завершення місії на початку травня нікого з пілотів, які здійснювали перші вильоти після обіду 27 квітня, на місці інциденту вже не було. Більшість із них проходили курс лікування від променевої хвороби в лікарнях Києва». (С. Плохій. «Чорнобиль. Історія ядерної катастрофи»). Нам є чим поділитися зі світом стосовно досвіду Чорнобиля, але є над чим задуматися і самим… За книгу С. Плохій нагороджений британською премією Бейлі Гіффорда в галузі документалістики (2018). Книга є в читальному залі відділу обслуговування учнів 5-9 класів Чернігівської обласної бібліотеки для дітей. #національнийтижденьчитання #знайдисвоюкнижку
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
