|
|
|
|
|
|
13:29 Багатогранність українського митця. 190 річчя від дня народження Степана Руданського | ||||
 Тонкий, майстерний гумористичний і сатиричний стиль творів Степана Руданського подарував українській поезії новий жанр – віршовану гумореску-співомовку. Чимало працював Руданський також у існуючих жанрах, створюючи численні балади, віршовані казки, поеми, ліричні вірші. А ще – створив багато літературних перекладів з кількох іноземних мов! Водночас працював міським лікарем у Ялті та почесним мировим суддею Сімферопольсько-ялтинської округи. До того ж ця унікальна людина, маючи слабке здоров’я, якимось неймовірним чином знаходила час для численних захоплень: археології, етнографії та фольклору, живопису. Степан Руданський з’явився на світ 6 січня 1834 року. Освіту почав здобувати у Шаргородській бурсі та Подільській духовній семінарії. Але згодом він відважився на конфлікт з батьками і вступив не до духовної семінарії, як планувалося спочатку, а до медико-хірургічної, що була тоді осередком передової науки та культури. Саме під час навчання в Петербурзі Руданський не тільки утвердився на демократичних світоглядних позиціях, але й остаточно сформувався як народний письменник. Готуючи власні твори до видання письменник укладав їх у рукописні збірки. Але за життя Руданського читач мав змогу познайомитися лише з невеликою кількістю його творів. Більшість творів Руданського вийшли друком вже після смерті автора. Літературна спадщина письменника вражає задушевністю ліричних поезій, веселим і водночас вражаючим сміхом гуморесок. Широкому загалу Степан Руданський відомий як автор пісні «Повій, вітре, на Вкраїну». У ній гармонійно злилися журба розлуки з любою дівчиною і ностальгія за рідним краєм. Ця пісня вже понад сто років бере і братиме за душу кожного українця. Але вона багато що скаже й людям інших націй – про Україну, про українську тугу за своєю землею. У фонді Чернігівської обласної бібліотеки для дітей ви знайдете літературно-художнє видання, де вміщена копія рукопису твору, оригінальний текст та переклади пісні 96-ма мовами від відомих поетів світу.  Повій, вітре, на Вкраїну, Де покинув я дівчину, Де покинув чорні очі… Повій, вітре, з полуночі. Між ярами там долина, Там біленькая хатина: В тій хатині голубонька, Голубонька-дівчинонька. Повій, вітре до схід сонця, До схід сонця, край віконця, Край віконця постіль біла, Постіль біла, дівча миле. Зупинися нишком-тишком Над рум’яним білим личком, Над тим личком зупинися, Чи спить мила – подивися. Як спить мила, не збудилась – Нагадай їй, з ким любилась, З ким любилась і кохалась І кохати присягалась… Як заб’ється їй серденько, Як дівча зітхне тяженько, Як заплачуть чорні очі, Вертай вітре к полуночі. А як мене позабула, Як нелюба пригорнула – Ти розвійся край долини, Не вертайся з України… Вітер віє, вітер віє; Серце тужить, серце мліє… Вітер віє, не вертає, Серце з жалю замирає.
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
