|
|
|
|
|
|
13:45 Андріївські вечорниці. Новорічно-різдвяні свята і традиції народів світу. | ||||
 Зима стукає у двері, в’їжджає на легких санях по білому сніжку, і свято Андрія набуває розмаху! Величне, позначене високою поетикою і романтикою, з глибоким філософським змістом, воно надихає серця, гріє душі. Андріївські вечорниці виросли на прадавніх звичаях. Це молодіжне свято стало одним із необхідних складників національної культури українців. За традиціями предків, дівчата та хлопці сходилися до однієї хати ввечері 12-го грудня. Жартували, оповідали цікаві історії і байки, грали в різні ігри, а в ніч з12-го на 13-е грудня ворожили… 13 грудня (за юліанським календарем) першим переступив поріг нашого українського дому Андрій Первозванний. Як відомо, він був першим з апостолів, кого покликав Ісус для служіння Богу. Можливо, саме тому йому належить честь відкривати зимові свята, сповіщати про наближення Різдва Христового, а також нагадувати про людський обов’язок на землі. День Андрія Первозванного збігається з давнім звичаєм – язичницьким святом Калити, що знаменувало поворот Сонця із зими на літо. Народжувалася надія на багатий урожай. Звідси «калита», «калета» чи «калата» – обрядовий хліб у вигляді кола, що символізує сонце. Назва походить від калатання підвішеного до сволока (головної балки під стелею) коржа. Пекли калиту дівчата удосвіта, набравши води із кількох криниць, щоб замісити тісто до сходу сонця. Це магічне дійство супроводжувалося примовляннями та обрядовими сценками, як і при випіканні весільного короваю. За давніми уявленнями, калита під стелею – це символ сонця і Бога предка, а також Бога шлюбу. Мак у коржі – зорі на небі, діти Сонця. Мак - зорі віщують безліч кіп у полі, гурти худоби в оборах, багатство і достаток. Усе від Дажбога. Тож годиться славити його на Землі за щедрі дари! Вечорниці супроводжувалися жартівливими забавами хлопців, котрі активно включалися в колорит магічних дій. А наприкінці кусали калиту: хто з першого разу не відкусить, того мажуть сметаною. Під загальний настрій дівчата й хлопці стрибали на коцюбі (кочерзі) до пана Калетинського, просячи дозволу скуштувати коржа. Після ворожінь відбувалося традиційне частування варениками. З хатини, де зібралася молодь, голосно лунали українські народні пісні та колядки, котрі розучували саме на свято Андрія, готуючись до зимових обрядодійств. Матеріали з книги Олександра Середюка «Українській рік. Історія, традиції, звичаї, обряди: Сценарії проведення свят. Науково-популярне видання». Книга є у фонді читального залу відділу обслуговування учнів 5-9 класів Чернігівської обласної бібліотеки для дітей. #національнийтижденьчитання #знайдисвоюкнижку
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
