Чернігівська обласна бібліотека для дітей

Осінні ніжні і прозорі небеса,
Остання пісня бабиного літа.
Навкруг така краса, а на щоці сльоза:
Там, на Донбасі, брата мого вбито!
Не вийде ранньою весною на ріллю
І восени не скосить в полі жито…
За землю за свою навколішки молюсь:
Там, на Донбасі, брата мого вбито!
У травні знову заспівають солов’ї,
Духмяно й п’яно забуяють квіти.
Прекрасні солов’ї, та тільки не мої:
Там, на Донбасі, долю мою вбито!
О Господи, пробач своїх синів,
Вже янголи підносять їх до світла.
Не має в тім вини, що не прийшли з війни,
А ... Читати далі »

Дитинство – це прекрасна мить,
Яку не можна не любить.
В дитинстві все казкове, чарівне, веселкове!
Матусина усмішка на сонце схожа трішки:
Вона така ж яскрава і тепла, і ласкава.
Дбайливі руки татка – лелеки два крила,
Турботливі і сильні, багато в них тепла.
Порада від бабусі – подібна до зорі:
Яскрава й урочиста, й потрібна дітворі.
Дідусь, як добрий чарівник, дива робити різні звик.
Махне сокирою – раз, два – й готова гойдалка нова.
Але останнім часом усе чомусь не так:
Матуся не сміється і татко, мов дивак.
Весь час нови ... Читати далі »

А знаєш, сину, — скоро буде мир.
Незгоди щезнуть назавжди з вітрами.
Маленьким снишся ти мені, повір,
Мій захисник, мій диво-богатир...
Я так люблю тебе!
Цілую. Мама.

А знаєш, брате, — скінчиться війна.
Навіки всохне сліз солона річка.
Тебе чекає рідна сторона.
За тебе так тривожиться вона!
І я, рідненький, — теж.
Твоя сестричка.

А знаєш, любий, — я щодня молюсь
І вірю: згине наволоч погана.
Я горда й сильна. Смутку не скорюсь.
Заплакати ... Читати далі »

***
Люба Україно моя,
Рідна земле-ненько!
Юна дівчина іде –
У вогні серденько.

Вмита кров’ю та сльозами
З горя-болю річки,
Почорніли у волоссі
Кольорові стрічки.

Гради очі виїдають,
Душу – слова люті.
Молитви її сердешні
Богом не почуті…

Щодня краде синів
Війна-домовина.
П’є з поранених грудей
Страх мала дитина.

Україно моя мила,
Свята земле-ненько!
Простягає руки Доля :
– Не впади, рідненька!
... Читати далі »

Волчица

Раненой волчицей
убегаю прочь.
От флажков, загонщиков –
в ледяную ночь.
Где-то воет стая,
помня обо мне.
Из последних сил
я бегу к реке.
Гонятся собаки
по моим следам.
Что, истосковались
по волчьим зубам ?
От смертельной раны
ночь ещё темней.
Позади, но ближе,
яркий свет огней...

Раненой волчицей
убегаю прочь.
Стая совсем близко,
но ей не помочь.
Боль сжимает сердце,
злость ведёт в ... Читати далі »

Юні письменники і поети!
Сторінки «Пегасика» відкриті для вас.

Якщо ви пишете вірші, казки, оповідання, тоді ми чекаємо на ваші твори!

E-mail: ostrovskogo@online.ua 
  

---

... Читати далі »