|
|
|
|
|
|
|
|
Головна » 2013 Лютий 21 » ПЕГАСИК — дитячий літературний альманах (архів)
20:18 ПЕГАСИК — дитячий літературний альманах (архів) |
 Юні письменники і поети! Сторінки «Пегасика» відкриті для вас. Якщо ви пишете вірші, казки, оповідання, тоді ми чекаємо на ваші твори! E-mail: ostrovskogo@online.ua *** МАГУЛА Станіслав м. Чернігів ЗОСШФМП №12 (ЧІЖ) Верлібри 1 Вічність. Безмежжя часу, що поглинає усіх. З головою. Ну може не зовсім. Але: Мабуть, якщо потрапити у вічність, слід залишатися самим Собою. Просто собою. І ніщо тоді, Навіть смерть, Не здолає твою сильну, безсмертну і вольову душу На шляху до Вічності. До Бога. 2 Море. Тепле, солоне. Море. Оплакане дружинами загиблих моряків… Море. Осяяне ясним світилом. Море. Безмежне море. Якби я став тобою, то неодмінно розтікся по всьому світу… Море. Ти все бачиш. Красу вечірньої зорі. Маяк. Чайок над собою… Але одне для тебе, море, залишається неосяжним. Це почуття віри, надії, любові… *** Життя – велика і важка дорога. Повір, доведено. До того ж, і не раз. І у біді воно прийде на допомогу, І відвернеться від тебе в найтяжчий час. Іти по ній не слід так легковажно, Дивись, не підслизнись, як на льоду. Бо шлях той, він – тернистий і протяжний, І варто трохи уповільнити ходу. Життя – велика і важка дорога, Тож йди повільно, йди, не підслизнись. І весь цей час, доки живеш, й нехай убого, Але його красою ти насолодись. Розмовляйте українською мовою Вона – дивна і чудова, Зрозуміла й загадкова, Таємнича і відома, Всім сусідам вже знайома. Ти вивчай її сміливо, Бо вона, як пісня, Милозвучна і красива Нею плач і смійся! Наша мова – це багатство, Тож хранимо його ми, Українська наша мова – Буде РІДНОЮ завжди! Не російська нам потрібна, Ми ж на Україні! Що ж країна та без мови? Й буде хай віднині, Що державною російська Ніколи не стане, А хто хоче, то нехай Нею й розмовляє. До Героя: слово старого співця Присвята: Матері, за належне виховання, Вчителю, навчив життю і науці , Відважним людям, за їхню честь і безстрашну відвагу *** Дізнавшись правду, вірим ми, Яка б жорстока не була вона, Ми всі спимо і бачим сни, І на душі у нас завжди весна. Ми пізнаєм життя тоді, Коли насправді стає важко жить, І всіх висот, досягнень і надій Нам заново усіх не пережить. Та коли взнаєш істину сумну, То серце розривається, болить, І всі птахи повідлітали, В безкрайню і ясну блакить, Ніколи вже ти не побачиш, Веселих посмішок близьких, Але якщо ти віриш, будеш вільним, Пізнаєш силу почуттів палких, Тебе ніхто ніколи не здолає, Ти знай – надійна сила в тебе є І будеш бачити, як сонце в небі сяє, Як райдуга на небі виграє. Ти будеш першим у всіх справах в світі, Тебе любитимуть, і сам будеш любить… Та всіх висот, досягнень і надій тепер Нам заново усім не пережить…. Живи ж Герою, і борися, Бо ти – людина перш за все, Та долі, як не як, корися, Й життя цінуй понад усе. От, і як то кажуть, все. Дякую. (12.07.2010) Завітайте в Україну…! Тут степи широкі, Тут гори високі, Тут щасливі люди, Весело усюди! Завітайте в Україну, Просимо вас в гості, Тут не знають ані смутку, Ані страху й злості. Добрі люди – Ми раді Вам усюди Від Донбасу до Карпат – Повно гарних в нас дівчат, Від Харкова до Чернівців – Дужих повно юнаків, Від Києва і до Херсона – Живуть знатні в нас персони, Від Чернігова до Рівне – ходять в лісі звірі вільно, А від Бугу й до Каховки – Живуть у нас і лиси й вовки, Зайдіть в українську хату – Білу й красиву, нам нема чого ховати – Ми народ сміливий! Ви ж поїжте калачі, Та поспіть же на печі, В Україні люди – гарні, І до того ж – не вульгарні, Бо ми живем в країні – НАШІЙ УКРАЇНІ!!! Ніжинські етюди Ніна Олещенко (м.Ніжин) Одне з древніших – я це знаю. Найкраще місто на землі, Ти найдорожче в сонці й імлі, Остерський рідний краю. Остряни – прадіди мої Тебе леліяли, гляділи Чужинців зграї і рої Мій край загарбати хотіли. Змели навічно орди й війська, Розправили могутні плечі. Дивлюсь на місто здалеку і зблизька, Який ставний ти, гордий, ґречний. Золоторенки ми, Бистрицькі, Батюки І музи Пікассо яскраві. Жили тут прадіди, батьки, Для друзів відчиняли міста браму. Пройдусь по Ніжину у зелені шатра, У дощову і сонячну погоду. Його історія й нова, й стара – Вона моя й мого народу. Заповідаю внученьці і внучку Безхмарне небо в сонячній оправі. Струнку тополю й вербу гнучку, Тисячолітній Ніжин в славі. |
|
|
| Всього коментарів: 0 | |
