|
|
|
|
|
|
16:30 «З тайнопису душі і серця…» Петро Куценко (Літературно-краєзнавчий проєкт «Щире слово наших земляків. Письменники Чернігівщини») | ||||
 Сад Петрового діда Сергія Куценка був одним з найкращих в окрузі. Раніше сонця вставав закоханий працелюб, пестив кожне деревце, доглядав, як дитину. А прочув про Симиренкові сади у Млієві, запріг коника та й покотив за Тясмин, аби на власні очі побачити рукотворне диво. Перейняв батькову естафету син Іларіон, незважаючи на всі життєві перешкоди, гідно ніс її. І, напевне, ще зовсім маленьким всотував непосидючий Петрик шерхотіння гілок, шелестіння листя, передзвони плодів. Адже ними сповнена його трепетна душа, що розливає ці звуки у самобутніх поезіях, пробуджує уяву, змушує бриніти почуття. Унікальне поєднання звукових і зорових образів, які здебільшого доповнюють один одного, нерідко зливаючись у єдине ціле, і є визначальною рисою поетичного почерку Петра Куценка. Своє життя цей талановитий степовик пов’язав з Чернігівщиною. Гаряче полюбив Десну, зелені луки й бори, натхненно оспівує поліську землю. Його рідне село – Голикове на Кіровоградщині. Тут 13 липня 1948 року народився, тут навчався у школі, тут, завдяки непересічним і небайдужим педагогам, забрунькувало його поетичне обдаровання. Услід за журналістськими матеріалами публікувалися в пресі вірші школяра. Їм надавали місце районна, обласні газети. Можна сказати, що тоді і увійшов Петро Куценко у ріку під назвою Поезія, і досі, тільки вже досвідченим зрілим плавцем, долає її бурхливі хвилі. Помітною подією в літературному житті Подесення став вихід книги Петра Куценка «Пісні безсонного джмеля» (1992), адресованої дітям. Це – тайнопис його душі і серця. Вона – весела, іскриста, дотепна, жанрово різноманітна. Поет відбувся і в цій нелегкій ролі – ролі дитячого автора. Не «сюсюкати», а залишатися самим собою (тонким ліриком, котрий глибоко відчуває природу) в дитячій книзі непросто. А він мало не в кожному вірші причастив до своїх відкриттів–спостережень малечу, зробивши те досить шляхетно — як рівний з рівними. Тут відчувається не тільки звична для поетів полярність пір року (весна–осінь), а й органічна, хоча зовні й непомітна, єдність людського віку: юності і зрілості. Переконайтеся в цьому самі. Чернігівська обласна бібліотека для дітей в рамках літературно-краєзнавчого проєкту «Щире слово наших земляків. Письменники Чернігівщини» пропонує почитати та послухати поезію Петра Куценка зі збірки «Пісні безсонного джмеля».
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
