|
|
|
|
|
|
13:43 З плеяди славних земляків. Віталій Боровик. | ||||
 Віталій Гаврилович Боровик – громадський і політичний діяч, публіцист, перекладач, літератор, один з засновників «Братерства тарасівців». Постать в історії України особлива. За своє життя він зазнав усього: злетів та падінь, захоплень та поневірянь, років заслань та постійних переслідувань. Ще у студентські роки почав формуватися світогляд В. Г. Боровика, саме в цей період він почав ходити на українські зібрання, купувати книжки українською мовою, відвідувати театр. У своєму студентському середовищі він не поділяв поглядів українофілів, які не вірили у відродження української культури, розглядали її у складі російської, возвеличували роль російської літератури й культури. Саме його діяльність в Одесі мала значний вплив на громаду міста та розбудову тут українського національного руху. Справжнє прізвище Віталія Гавриловича – Боровиков. Народився 30 жовтня 1864 року в місті Ніжин, нині Чернігівської області. 1891-го закінчив природниче відділення фізико–математичного факультету Київського університету. Влітку цього ж року брав участь в організованому О.Русовим переписі нерухомого майна Полтавської губернії, під час якого разом із харківськими студентами І.Липою, М.Байздренком та М.Базькевичем, відвідавши місто Канів, заснував там національно–українську підпільну політичну організацію «Братерство тарасівців». Брав участь у розробці статуту організації, що за своїм змістом мав яскраво виражений національний характер, закликав до боротьби за національну незалежність України і згодом був опублікований у львівській «Правді» під назвою «Profession de foi молодих українців». У Київському університеті заснував гурток тарасівців, до якого, крім нього, увійшли Є.Тимченко, М.Кононенко, О.Черняхівський, В.Самійленко, М.Міхновський та інші. Після закінчення університету деякий час працював за фахом, а потім, захопившись літературною працею, підготував і надрукував кілька художніх творів. Зокрема вірш «Мати-Вкраїнка» увійшов до упорядкованого Іваном Франком та виданого 1903 року літературно-художнього видання «Акорди. Антологія української лірики від смерті Шевченка». Наприкінці 1890-х років Віталій Боровик був близький до старої Київської громади, входив до заснованої 1897-го Загальної безпартійної української організації, згодом – до Української демократичної партії. 1910-го переїхав до Одеси, де керував українською книгарнею «Діло», майже весь час перебуваючи під негласним наглядом поліції. 1937 року Віталій Гаврилович Боровик був репресований і розстріляний.
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
