|
|
|
|
|
|
15:49 Поезія життя Довженка | ||||
 «Слов’янство поки що дало світові в кінематографії одного великого митця, мислителя і поета - Олександра Довженка» (Чарлі Чаплін) Українська культура XX століття неймовірно багата на таланти. Але і вона має, очевидно, одну центральну постать - подібну до постаті Шевченка у столітті попередньому. Чим далі час відносить від нас цей жахливий, невимовно жорстокий і величний XX «атомний вік», тим більшою мірою стає зрозумілим для багатьох, що ця постать - Олександр Петрович Довженко. Світової слави кінорежисер, письменник, громадянин. А ще - мислитель, практично зовсім ще не прочитаний і не збагненний нами, сучасниками. Філософ і співець краси і добра - ці грані довженкового дару злиті воєдино, відокремити їх просто неможливо. Олександр Петрович колись сам блискуче сформулював своє творче кредо: «Сила страждання вимірюється не так гнітом зовнішніх обставин, як глибиною потрясіння». Тут - ключ до розуміння довженкiвської творчості. І його мудрості, нерідко схожої на мудрість старозавітних пророків. Народився він 10 вересня 1894 року на хуторі В’юнище, (нині смт Сосниця) Чернігівської області. Його рідна земля стала вирішальною у формуванні його естетичних, соціальних та політичних поглядів. Саме вона принесла поезію в його творчість та життя. Творчу кар’єру Олександр Петрович починав як художник-карикатурист. Він надсилав свої малюнки до гумористично-сатиричного журналу українських комуністів у США - “Молот”. А у 1923-1926 роках часто малював політичні карикатури для харківської преси. Вони були пропагандистсько-тенденційними та оприлюднені вже після смерті режисера. Також він створив чимало шаржів на своїх сучасників. Перший серйозний успіх прийшов у 1929 році після виходу на екрани фільму «Звенигора». Фактично, Довженко ще у Харкові мав сценарій до цього фільму. Ідея належала Юркові Юртику (Тютюннику), який у співавторстві з Майком Йогансеном і написав сценарій фільму-легенди про скарб, закопаний гайдамаками в надрах гори. Першим друкованим відгуком про роботу Довженка стала стаття редактора журналу «Кіно» Миколи Бажана: «Це - історична симфонія, що рівної їй немає в світовому кіно. Це зафільмована лірика, епос і філософія, виявлені в образах такої глибини й значимості, що багатьом не сила до кінця їх розкопати й зрозуміти». Кінострічки «Звенигора», «Арсенал» та «Земля» розглядаються кінокритиками як окремий етап у творчості Довженка. Загалом вся творчість майстра - це поезія природного життя: стихія природи від рідної хати до сінокосу на Десні. То був його не зіпсований цивілізацією світ, в якому все вражало, манило і захоплювало (наприклад, ворона, що "завідувала погодою на сінокосі"), а, захоплюючи, кликало на зіставлення і порівняння, породжувало художні образи, виховувало допитливість, щирість і неусвідомлене ще естетичне чуття. І як поетично сам він зауважив: «Якщо вибирати між красою і правдою, Я ВИБИРАЮ КРАСУ. У ній більш глибокої істини, ніж у одній лише голій правді. Істинне тільки те, що прекрасне... У всьому людському я хочу шукати красу, себто істину». В цьому вислові – вся поезія його життя. Ще більше читати про Олександра Петровича Довженка https://ukrclassic.com.ua/katalog/d/dovzhenko-oleksandr/2514-osnovni-fakti-biografiji-oleksandra-dovzhenka https://dyvys.info/2019/11/25/yak-vozhd-zahovav-golodomor-vid-rezhysera-malovidomi-fakty-pro-oleksandra-dovzhenka/ http://incognita.day.kyiv.ua/istoriya-pasport-na-zagibel.html https://zno.if.ua/?p=4070 https://www.radiosvoboda.org/a/1820055.html https://day.kyiv.ua/uk/video/119-rokiv-z-dnya-narodzhennya-oleksandra-dovzhenka Фрагмент з кінофільму «Звенигора» Майдан у фільмі Довженка «Арсенал» Уривок з фільму «Земля»
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
