«Мабуть, з часів Котляревського не сміялась Україна таким життєрадісним, таким іскрометним сонячним сміхом, яким вона засміялась знову в прекрасній творчості Остапа Вишні.» (Олесь Гончар) Письменник унікальної популярності, рекордних – тиражів, його твори знали навіть неписьменні – Остап Вишня (справжнє ім’я – Губенко Павло Михайлович). Народився 13 листопада 1889року на хуторі Чечва біля містечка Грунь Зіньківського повіту на Полтавщині (нині Охтирський район Сумської області). Освіта Закінчив початкову, потім двокласну школу в Зінькові, далі навчався в Київській військово-фельдшерській школі. Працюючи в лікарні, Південно-Західної залізниці займався самоосвітою, склав екстерном екзамен за гімназію і в 1917році вступив до Київського університету, однак скоро залишив навчання і цілком віддався журналістській і літературній праці. Цікаві факти: - псевдонім Остап Вишня вперше з'явився 22 липня 1921 в «Селянській правді» під фейлетоном «Чудака, їй-богу!»; - письменник не просто так створив «Мисливські усмішки». Він із дитинства любив полювати. Із собою Остап Вишня завжди брав свого улюбленого пса Гая, запас їжі…але дичину приносив рідко; - на зиму щедрий гуморист купував сусідським дітям синичок та щигликів, а навесні разом із малечею випускав їх; - перший надрукований твір молодого письменника — «Демократичні реформи Денікіна» побачив світ за підписом «П. Грунський» у Кам'янці-Подільському в газеті «Народна воля» 2 листопада 1919р.; - у 1933 році письменника звинуватили в контрреволюційній діяльності та тероризмі. Він ледве врятувався від розстрілу. Близько 10 років життя Остап Вишня провів у концтаборах, де сильно зіпсував своє здоров’я; - «Як дасть Бог вижити каторгу, то нехай мені рука всохне, як ще раз візьму перо. Тільки – Сибір, глушина! Сільця розставлю і… рибу ловитиму», – писав Остап Вишня. Але згодом свою письменницьку діяльність не кинув; - у концтаборі письменник не впадав у відчай. Розраду він знаходив у настільній грі. Зараз його онучка Мар’яна Євтушенко шанобливо зберігає шахи з хліба, виготовлені в колонії; - 1934 року в табірному щоденнику Остапа Вишні з'явився запис: «А хто ж? Хто ж співає, крім українців? Скрізь тепер їхні пісні лунають – по тайгах, по тундрах… Аби не плакали – хай співають!»; - після повернення з заслання отримав квартиру у будинку письменників РоЛіт, що у м. Києві. Саме там одного дня у жовтні 1955 року зібралися вірні друзі гумориста, щоб підтримати. Дружина з дочкою плакали, а Остап Вишня говорив: «У мене сьогодні найщасливіший день у житті, а вони, бачите, плачуть»; - Остап Вишня здобув визнання самобутнього майстра української сатири і гумору. Започаткував новий жанр – усмішка – різновид гуморески і фейлетону; Помер 28 вересня 1956 року. Похований на Байковому кладовищі. У м. Грунь, на батьківщині письменника, в кінці 1982 року вдячні земляки, шануючи пам'ять про великого гумориста, відкрили Літературно-меморіальний музей Остапа Вишні.
|
QR-код посилання на сторінку. Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.
|
|
|
|