|
|
|
|
|
|
15:04 "Народе мій, до тебе я ще верну..." ( Василь Стус) | ||||
 Як добре те, що смерті не боюсь я і не питаю, чи тяжкий мій хрест. Що вам, богове, низько не клонюся в передчутті недовідомих верств. Що жив-любив і не набрався скверни, ненависті, прокльону, каяття. Народе мій, до тебе я ще верну, і в смерті обернуся до життя… (Василь Стус) Пророчими стали рядки, написані Василем Стусом, поетом і правозахисником, який загинув 35 років тому. Василь Стус вважав головною ідеєю свого життя свободу. За що жорстоко поплатився: непримиренний критик радянської дійсності і відкритий захисник українських дисидентів, він був двічі засуджений на 23 роки тюрем і таборів поспіль, не переживши другого терміну. Також Стусу не довелося бачити легально надрукованими жодну зі своїх поетичних збірок: вони були заборонені радянською цензурою. Проте Стус міг би сміливо претендувати на статус найобдарованішого літератора в історії України. Віртуоз слова і майстер глибоких метафор, він перевернув уявлення про можливості і рівень української поезії. Поет жив, творив і загинув, щоб український народ мав те, на що заслуговує — право на рідну мову, історичну пам’ять, самобутню культуру, Незалежність, Свободу.
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
