|
|
|
|
|
|
13:44 Коли душа болить за Україну. Вірші війни: добірка віршів, народжених з початком російсько-української війни. | ||||
 Правдиві, болючі рядки, але ми мусимо кувати зброю, кувати броню, кувати слово, бо маємо триматися і втриматися, бо за нас, за Україну, заплачено любов'ю, кров'ю і життям. *** Моя голова котиться від посадки до посадки як перекотиполе чи мʼяч мої руки відірвані проростуть фіалками навесні мої ноги розтягнуть собаки та коти моя кров вифарбує світ у новий червоний Pantone людська кров мої кістки втягнуться в землю утворять каркас мій прострелений автомат заржавіє бідненький мої змінні речі та екіпу передадуть новобранцям та скоріше б уже весна щоб нарешті розквітнути фіалкою. (Максим Кривцов) *** Вулиця стала брудна. Сон на зім'ятім обличчі. Ранок рашистів шле на... Вибитим склом прямо в вічі. Попіл за вітром услід Крики несе і прокльони. Тане на згарищі лід І дзеленчать телефони. У суголоссі злились Різного толку сирени. Злість каже знов підіймись Через натягнуті вени. Вирвою ніч розповзлась, Наче дивилася в воду, Ніби потвора якась, Щоби напитися болю. (Олександр Врублівський) *** Привіт, татусю, це твоя Даринка! Сьогодні в школі пишемо листи... На площі вже встановлена ялинка, Але ми з мамою не будемо іти. А знаєш, та ялинка гарно сяє! Її привіз якийсь поважний гість! А мама чорну хустку не знімає, Зітхає тяжко і чомусь не їсть... Бабуся вчора плакала тихенько. А я вже сильна – плачу лиш вночі! І навіть, якщо вибухи близенько, Кажу собі: «Все добре, не кричи!» Зі мною спить ведмедик іграшковий, Мені його Наталочка дала. У неї тато, як і ти – військовий, Але його сім'я ще не знайшла... Якщо ви з ним зустрінетесь на хмарці, То передай, прошу, таких новин: Родила мама братика Наталці! Скажи, будь ласка, в нього вже є син! Тобі сподобались принесені троянди? Можливо їх присипало сніжком... Вони яскраві, як оті гірлянди, Що весело палають за вікном! Бувай, татусю, я не забуваю! Але так тяжко від оцих нещасть... Цей лист віддам святому Миколаю, А він тобі на небі передасть! (Вікторія Струпинська) *** Де ваші поети, питають потвори. Кого ви поставите на полицю у твердій обкладинці? Питають вони й спльовують кров. Ви вбили їх, Ви їх вбили, відповідають ті, кому бракує повітря. Де ваші художники? Де їхні дивовижні картини з чарівними звірами? Питають тварі та розставляють на полиці свої книги. Ви спалили їх, ви їх спалили Відповідає хтось і кує зброю Де ваші діти? Де ваші діти? Питають вони й посміхаються ніжно. Ми їх вбили. Ми вбили їх, що ви тепер будете робити? Ми будемо вас вбивати. Відповів чийсь тихий голос, якому бракує повітря. В кузні погасло світло (Natali Bushkovska) *** Немає слів на привітання звичні, Застрягли в горлі грудкою слова... Одне бажання – щире, новорічне – Щоб Україна – мирна і жива! Щоб кожен син і донечка додому, До мами повернутися змогли, Щоб більш війни не бачити нікому! Та хай вже згинуть кляті моzкалі! Хай вже розквітне рідна Україна Під мирним небом золотом полів, Дитячим сміхом, гронами калини, Й вишневим цвітом під пташиний спів. (Лілія Наточій)
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
