|
|
|
|
|
|
16:44 Коли душа болить за Україну: вірші війни | ||||
 Всі ми чекали настання весни, яка знаменує період оновлення всього живого і хвилю натхнення. Однак усе змінилося 24 лютого. Весна для нас – і досі оновлення, однак цьогоріч ми оживаємо не від зимового сну. Ми з новою силою боремося за нашу свободу, з новою завзятістю захищаємо Україну на всіх можливих фронтах, змушуємо світ по-новому поглянути на війну й нарешті побачити справжні обличчя окупантів, які принесли горе в українські міста й села. У римованих рядках можна вилити свій біль, сльози, переживання. Або, навпаки, підтримати бойовий дух. Вашій увазі продовження нашої добірки віршів про війну. *** Скажіть, хоча б, у чому вині діти?? Їм би сміятись і життю радіти! Босоніж бігати зеленою травою… Та довелось зустрітися з бідою. В них забирають іграшки і дім, Лишаючи спустошення і дим. Батьків у них безжально відбирають. І в них самих, ті нелюди, стріляють. В них відбирають руки, ноги, душі, Світ же ховається, вдає що все байдуже. Не тільки кулі убивати можуть, Німе мовчання, ваше, їх примножить. Ті тихі зорі, що на небі сяють - То їхні очі, що у вас питають: То скільки ще потрібно лити кров? Ми в світ прийшли, даруючи любов… Дитячій плач не чути не можливо! Він крає серце, вирива наживо. Душею довелось їм посивіти… Скажіть, лише, у чому винні діти? (Гальченко Оксана) *** Ще не вмерла Україна! Ще не вмерла Україна! Бо чекає мама сина, А кохана дні і ночі Крає душу, серце. Очі Наповняються сльозами І зв’язок із небесами Із проханням ЗАХИСТИТИ, буде день і ніч молити. Ну а донька татка зранку Виглядає все на ганку, Бо повідав їй татусь: "Ти чекай! Я повернусь!" А солдат десь там, в окопі Захищає їх життя, Щоб не вмерла Україна, Щоб жило його дитя! (Микола Карпець) *** Прийшла неспокійна весна Прийшла весна і треба щось сказати. Щось позитивне, тепле та ясне. Але слова не йдуть, Бо ворог в хаті І хоче відібрати в нас усе. Забрати волю, землю, весну, щастя. Залишити без мови, міст та сіл. Але йому, я знаю, це не вдасться, Бо наш народ повстане звідусіль. Так прикро, що не чути співу Весняних пташок. Вій сирен, як крик. Чому мовчиш? Дай пісню солов'їну, Щоб вражий голос з переляку стих! А на галявині, пробивши Божу браму, Цвіте тюльпан, як переможний стяг. Він майорить, стікає кров'ю в рану В понівичену землю на полях. І сонце світить, як йому належить Та із небес всміхається до нас. Воно не спить, а за війною стежить, Зігрівши всіх в цей темний час. Війна війною, а весна ступає По нашій рідній, праведній землі. Вона зимові ночі подолає Вінком яскравих квітів на крилі. (Магдалінська Лариса) *** Україна Україна – це сонце і гори, Це Азовське і Чорне море. Це лани золоті і тополі, Черемшина, калина у полі. Це хати і смереки довкола, Люди добрі і щирі навколо. Це батьківська любов у серцях, Що лунає в народних піснях. Це дитини веселий сміх І єдність в жалобі усіх. Поєднала нас всіх Україна, І для нас ти навіки ЄДИНА! (Аврора Пікуля) *** "Мирне небо нового світанку" Ми розплющили очі від того, що небо перестало бути тихим. Нажаль нас привела дорога, коли в дім приходить лихо. Вороги принесли зиму лютий місяць став справді лютим. Ми прокинулись від вибухів та диму: голодують, гинуть мирні люди. Вулиці втомлено й тихо мовчать людей стає менше, і ти знаєш, незвично. Сирени безжалісно й дико кричать, та це мелодійно і так поетично. Токсичні новини врізаються в дні, важко заснути та день розпочати. Хочеш перед всім розібратись в собі, та сил вистачає лиш на те, щоб мовчати. Постійно в напрузі, постійно зі страхом, ти дивишся звірові злісно у пащу. Споглядаєш за Сходом та з болем і жахом, але знаєш, що перемога, зробить світ трішки кращим. (Артур)
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
