|
|
|
|
|
|
15:00 Іван Кочерга. Романтик невблаганного часу | ||||
 «Мов виноград у золотую чашу, Вино словес він проливає в світ…» 6 жовтня 1881 року в містечку Носівка, що біля Ніжина, у родині залізничного службовця народився наш земляк, відомий драматург Іван Антонович Кочерга. Дитинство майбутнього письменника – це майже безперервні переїзди з одного міста в інше (Середня Азія, Кавказ, Польща, Петербург). Романтичне світосприйняття, розвинена уява, фантазія майбутнього драматурга формувалися на тлі дитячих та юнацьких вражень від азіатської пустелі, верблюдів, східної екзотики Самарканда, Тбілісі, величі Петербурга… Уже в ранньому віці до хлопця прийшло захоплення театром. Іван споруджував макети і розігрував за допомогою паперових фігурок п’єси, бачені в справжньому театрі. Він не мав друзів серед однолітків, а жив у світі книжок, разом з літературними героями, спілкуючись з ними та з лагідною і турботливою матір’ю.  Лише в 1891 році батько дістав постійну роботу в Чернігові, й родина придбала будиночок на тихій вуличці міста неподалік з відомим уже тоді українським письменником Михайлом Коцюбинським. Затишний світ літературних і театральних уподобань влаштовував його більше, ніж звичні для цього віку розваги юності. 1904 року розпочалося його подвійне життя: зразкового чиновника Чернігівської контрольної палати й водночас палкого театрала та критика- аматора, чиї рецензії на вистави губернського театру регулярно друкувалися на сторінках місцевої преси. Зі світу порядного чиновництва Кочерга постійно втікає до іншого – фантазій, таємниць та легенд романтичного Середньовіччя. Перехід уже не дуже молодого провінційного драматурга під впливом українізації 20-х років на українську мову був принциповим: він вважав за свій обов’язок якщо не говорити, то принаймні писати українською.  Першу свою п’єсу українською мовою – дотепну, веселу й добру романтичну комедію «Фея гіркого мигдалю» Кочерга створив у 1925-му, коли йому було вже 44 роки! Вражає, наскільки органічно та природно письменник увійшов в українську мовну стихію. Старовинне тло – традиційне побутове життя стародавнього Ніжина – становить найбільший інтерес у граціозному водевілі Кочерги. Традиційний для письменника мотив пошуку краси, мрії-казки розроблено в драматичній поемі «Свіччине весілля» (1930) – одному з найпоетичніших творів драматургії радянських часів узагалі. Популярність до драматурга приходить із визнанням у 1933 році його філософського драматургічного твору «Майстри часу» («Годинникар і курка») на Всесоюзному конкурсі в Москві, для якого автор переклав російською мовою п’єсу, невдовзі перед тим заборонену реперткомом у Харкові. 1944 року він вперше у своїй творчій практиці звертається до образу реального діяча минулих років і пише романтичну поему «Ярослав Мудрий».  Іван Антонович Кочерга… Майстер, митець, романтик. Його життя збіглося з великими примхами невблаганного часу. Наділений високим талантом, він все життя приборкував цей талант на соцреалістичній ниві. Якщо ж ви ще не знайомі з творчістю драматурга, запрошуємо до нашої бібліотеки. Його твори – це перлини романтизму. Тож читайте і насолоджуйтесь! Біографія Івана Кочерги https://www.ukrlib.com.ua/bio/author.php?id=69
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
