|
|
|
|
|
|
14:51 Геніальний поет Артюр Рембо | ||||
 Я намагався створити нові зірки і квіти, новітню плоть, новітні мови… (Артюр Рембо. Сезон у пеклі. Прощання.) 20 жовтня 1854 року у провінційному містечку Шарлевілі, що на північному сході Франції, у добропорядній буржуазній сім’ї Рембо народився хлопчик. Хрестили його ім’ям Жан-Нікола-Артюр, а судилася йому трагічна і прекрасна доля поета. Дитинство А. Рембо минуло у Шарлевілі: тут він навчався у ліцеї, тут почав писати. У вісім років мати віддала майбутнього поета у приватну школу Росса, де, окрім загальноосвітніх предметів, навчали латині та грецької мови. У 1865 році «шарлевільський вундеркінд» , як захоплено відгукувалися про його надзвичайні здібності знайомі, вступив у 1 клас Шарлевільського коледжу, а вже у 1866 «перестрибнув» у четвертий клас! Про геніальність Артюра розповідали легенди. Його успіхи в навчанні вражали: він був першим учнем, отримав багато нагород, які згодом продав в одній зі своїх мандрівок. У школі ним надзвичайно пишалися, вірш “Новорічні подарунки сиріт”, який він написав у п’ятнадцять років, розпочинає майже всі його збірки. Директор колежу (як виявилося – пророчо) сказав: “Рано чи пізно цей хлопчик примусить про себе говорити, це буде або геній добра, або геній зла”. Це був дивний юнак, який не визнавав жодного авторитету, жодних правил і обмежень. Кажуть, сам Віктор Гюго прихильно називав Рембо “Шекспіром-дитиною”. Юний геній, здавалося, не переймався долею своїх творів. З його дірявих кишень часто випадали вірші, записані на якихось клаптиках паперу. Автографи своїх творів Артюр Рембо залишав будь-де, будь-коли й будь-кому. Його завершена збірка віршів “Натхненне полювання” безслідно загубилася в квартирі Верлена, який доклав багато зусиль, щоб надрукувати твори Рембо, по пам’яті відновлюючи вірші свого юного друга. Юний поет намагається поєднати звук і колір, винайти нові ритми й образи. Така несамовита спрямованість Артюра Рембо до пошуку нового виходила навіть за межі! Приблизно у п’ятнадцятирічному віці Рембо написав вірш «П’яний корабель», що має вже цілком нову образність. Це сміливий відрив від поетичних умовностей і кліше, перехід до тотально засимволізованої поетики, де зникають усі сполучні ланки – порівняльні конструкції, де імлисті образи надприродно легко перетікають один в одний («Моє пробудження благословили шквали»). У 1873 вийшла перша і єдина книга Рембо. Молоді монмартрські поети в цей час марили його “Голосівками” й намагалися творити нову поезію… Обидва твори: і «П’яний корабель», і «Голосівки» зараз вивчають за шкільною програмою. Після смерті Артюра Рембо С. Малларме написав про нього: “Він немов… метеор, спалахнув і погас”. Проте промені його думки й творчості помітні й нині. Його ім’я і сьогодні оповите численними міфами… Артюр Рембо. Біографія: https://www.ukrlib.com.ua/bio-zl/printit.php?tid=4327 Артюр Рембо. Вірші: http://www.ae-lib.org.ua/texts/rimbaud__poesie_1__ua.htm
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
