|
|
|
|
|
|
16:21 Аркадій Казка - поет, залюблений у рідну землю | ||||
 Життя – яка то гарна річ! Життя – прекрасна таємниця... (А. Казка) 23 вересня виповнюється 130 років з дня народження нашого земляка, уродженця селища Седнева, що на Чернігівщині, - Аркадія Васильовича Казки, українського поета, перекладача, педагога. Ім’я Аркадія Казки досі залишається маловідомим навіть у літературно-мистецькому середовищі, не кажучи вже про широке коло читачів. Коротке, але яскраве життя Казки схоже на його блискучі сонети, тріолети, газелі, рондо. Музично обдарована особистість тільки в світі музики відчувала повну свободу, якої так не вистачало в реальному житті. Аркадій Васильович Казка народився 1890 р. у родині, що походила з козаків. Батько поета любив спів та музику, керував церковним хором. Цю пристрасть до пісні передав синові.  Аркадія Казку, як за життя, так і після, друкували мало. Інколи його твори з’являлись у «Літературно-науковому віснику», «Новій громаді». «Плузі». Ось перлинка з раннього Казки: «Романтичне» Десна – мов шабля. Вал старезний. Мазепи дім. Гармати в ряд, Поринувши у сон давнезний, Сумною вартою стоять. Заснув Чернігів. Місяць срібний, Піднявши високо свій щит, Вглядається: богам подібні, Ген двоє п 'ють солодку мить. Аркадій Казка, міркуючи про збереження творчої індивідуальності поета, писав: «Поети – діти свого часу, і тому при широті нового діапазону – ти не можеш не бути у центрі сучасності. Єсть тільки поети, творчість яких переїхало грузовиком ідеології, і тому всі твори їх викручені, викривлені. Ти спасся – добре напружившись. Це зберегло гармонійну врівноваженість твоїх творів (бездоганна форма і сучасний зміст)».  Але ж така поезія, за словами самого Аркадія Казки, не давала змоги «заробити на чоботи»: «Аргонавти». Сонетовий вінок» Весь світ правдиво є Кохання Келих, Шумує-грає він із віку вік, Божественно-прекрасний п'яний сік У зміні днів то журних, то веселих. Тож тішимось і ми його красою – Промине Час і все візьме з собою. 1923 року поет підготував рукописну збірку поезій «Lamentabile» («Сумливе»), яку подарував Г. Верьовці. З листування з Тичиною видно, що поет готував до видання збірку «Розірване намисто», а в листі до свого учня, поета В. Мисика, писав про утворення нової книжки «Васильки». Ці творчі задуми так і лишилися нездійсненими... І лише через шістдесят років твори поета нарешті побачили світ. Багато зусиль до цього доклали П. Тичина, В. Мисик, А. Павлюк, Г. Казка. Тільки 1989 року С. Тельнюку пощастило видати першу збірку А. Казки «Васильки», куди увійшли оригінальні поезії, листи до П. Тичини та Л. Папарук (дружини поета), переклади з І. Буніна, В. Маяковського, В. Мюллера, Г. Стефані. Аркадій Васильович Казка був поетом високої культури, глибокого відчуття прекрасного. Можливо, якби його книжка вийшла тоді, коли була написана, вона стала б помітним явищем у всій поезії 20-х років. Читати про Аркадія Васильовича Казку: https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=1815 https://mezhova.io.ua/s939509/arkadiy_kazka https://www.unian.ua/culture/550452-sedniv-kazkovi-kraevidi-i-poet-kazka.html
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
