|
|
|
|
|
|
15:59 Згадуючи Миколу Холодного. До 85-річчя від дня народження поета-земляка | ||||
 «Імперія Зла торкнула мене своїм чорним крилом іще в дитинстві, а мою родину – ще до мого народження…» (Микола Холодний) Поет, літературознавець, публіцист, перекладач Микола Костянтинович Холодний народився 30 липня 1939 року в селі Краснопілля на Чернігівщині. Ще в п’ятому класі школи виготовив листівку «Сталін помер. Люди моляться Богу», яку підкинув у шкільний коридор. Адміністрація школи вирахувала його по почерку, однак справі побоялися дати хід і обмежилися виховною бесідою. Писав вірші з 1955 р. Перший вірш був опублікований у районній газеті «Радянська Коропщина». Брав активну участь у роботі сількорів Чернігівщини та Полтавщини, був членом Полтавського обласного літературного об’єднання. Навчався на філологічному факультеті Київського університету. Виключений на п’ятому курсі за критичний виступ на обговоренні роману професора Арсена Іщука «Вербівчани», який висувався на Шевченківську премію. За два роки поновився в університеті, перевівся до Одеси і закінчив Одеський університет у 1968 році. Активний автор самвидаву 1960-х років. У своїх творах виступав на захист прав сільської молоді, яка не мала паспортів і не могла виїхати з села. За прочитані вірші біля пам’ятника Іванові Франкові в Києві 28 травня 1966-го року засуджений на 15 діб і в Лук’янівській в’язниці оголосив голодування. Його вірші майже не друкувалися в Україні, зате виходили в Парижі, Торонто, Римі. Після виходу за кордоном збірки «Крик з могили» (1969 рік), із критикою національної політики КПРС, змушений був покинути Київ. Саме ця збірка стала головною причиною арешту в 1972-му році за антирадянську пропаганду. Був звільнений після публікації в «Літературній Україні» покаянного листа, потім перебував під наглядом КДБ. Часто звільнявся з роботи за політичними мотивами. Лише у березні 1993 року виходить перша в Україні збірка віршів Холодного «Дорога до матері». Із 1976-го року мешкав у місті Остер на Чернігівщині. Звертався з проханням про політичний притулок до Рональда Рейгана у 1984 році. Член Національної спілки письменників України з 1993 року, Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих з 2002 року. Учасник «Помаранчевої революції» 2004-го року. Американським Біографічним інститутом визнаний Людиною 1999 року. У 2005 році нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради України. Лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша (2016 рік, посмертно). У 2017 році Міжнародною літературно-мистецькою академією України посмертно відзначений медаллю «Івана Мазепи». Прочитати інтерв’ю Холодного Миколи Костянтиновича можна за посиланням: https://museum.khpg.org/1194972946
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
