|
|
|
|
|
|
16:06 Вкрадене дитинство. Книги про війну і дітей | ||||
 Написати про війну юним читачам, не скочуючись до банальності або поверхового героїзму, надзвичайно непросто. У нашій добірці – три вдалих зразка, за допомогою яких уявлення про одну з найжахливіших подій минулого століття, про Другу світову війну, стануть куди об’ємнішими. Світлана Алексієвич «Останні свідки. Соло для дитячого голосу» Маленькі розповіді маленьких дітей... Вони мимоволі стали свідками того, що відбувалося в роки Другої світової війни, і, напевно, немає більш страшних спогадів. «Останні свідки» — це історії різних людей про епізоди їхнього дитинства, що прийшлося на 1941-1945 роки, історії хлопчиків і дівчаток, яким довелося подорослішати добре якщо в 12-14 років, а комусь і в п'ять або в сім. На їхніх очах вбивали сусідів, друзів, батьків, братів і сестер; їм доводилося турбуватися про молодших дітей, які залишалися, вони намагалися вижити в концентраційних таборах, не померти з голоду...  Світлана Алексієвич брала інтерв'ю у безлічі людей, хто був дитиною в ті страшні роки, і книга ця — жахлива правда про ту війну, як її бачили діти. Діти, які раптово були позбавлені всього, що було таким звичним: будинку, тепла, батьків, їжі... Які не розуміли, за що вбили їхніх батьків, зруйнували їхній будинок?.. За що у них вкрали дитинство?.. Книга є у фонді Чернігівської обласної бібліотеки для дітей. Лариса Залеська Онишкевич «Бомби, границі і два праві черевички» Книга Лариси Залеської Онишкевич – це книга про війну і дітей. У ній майже фотографічно зафіксовано факти Другої світової війни в житті маленької дівчинки зі Стрия. Прощання з Батьківщиною, довга і складна дорога на Захід, життя в таборах для переміщених осіб. Про дорослішання і пошук себе, здобування освіти, про родину авторка пише легко, з гумором. Це зворушлива розповідь про гуманність і солідарність, про людську та національну гідність, про громадянську й соціальну мужність як цінність і як сенс буття людини в межових ситуаціях.  А лейтмотивом всієї розповіді є пам’ять. А також спогади і роздуми про Україну. Уже назва книги є метафорою життєвих траєкторій в умовах Другої світової війни, розповіді про них у часі та просторі як про подію, як про джерело осмислення людського буття в світі. Джон Бойн «Хлопчик у смугастій піжамі» Якщо сказати, що «Хлопчик у смугастій піжамі» є спробою показати жахи Другої світової війни очима дитини, це прозвучить не надто оригінально та цікаво, адже спроб таких світова література знає чимало. Як не крути, але «дитячі очі» є напрочуд вдалим і зручним інструментом для того, щоби навіть найчерствіших серцем змусити співпереживати, співчувати та трошечки співстраждати. Втім, ірландському письменнику Джону Бойну вдалося дещо вирізнитися на тлі багатьох своїх «конкурентів». У центрі сюжету історія про дев’ятирічного Бруно, який разом із сім’єю, старшою сестрою, мамою та батьком, вимушено переїжджає зі свого комфортабельного п’ятиповерхового дому в Берліні до будинку у загадковому Геть-Звідси. Відбувається усе це не через депортацію, переслідування тощо, як це не рідко трапляється у книжках про війну, а через підвищення батька - його призначають комендантом концтабору. Випадково він знайомиться з єврейським хлопчиком Шмулем, маленьким в’язнем. Між ними зароджується справжня дружба, яку, однак, розділяє колючий дріт… «Хлопчик у смугастій піжамі» і сюжетом, і героями справляє сильне враження навіть на досвідчених читачів. Книга є у фонді Чернігівської обласної бібліотеки для дітей.
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
