|
|
|
|
|
|
10:44 Вірші про Чернігів | ||||
 *** Чернігів древній, молодість моя, Легендами покритий і снігами, Твоя прадавня Сіверська земля Зріднила всіх і серцем, і думками. Спинився сніжний січень і застиг, Даруючи натхненно біле диво. Та сотні дум, та тисячі доріг Вертаються до тебе незрадливо. Живу й гортаю стільки зим і літ Яскраві сторінки твоєї книги. Такий лиш ти, єдиний на весь світ, Моя любов, мій зоряний Чернігів! (Світлана Охріменко) *** Мій Чернігове Ти жив по шию в руїнах, в холоді. Понівечили гусениці, пострупили брук. Ти жив, сльозами наскрізь просолений, І ніколи не опускав рук. Ти жив! Дивився в Десну і в небо, Вбирав очима густу голубінь, Тесав дубам непокірні ребра, Цеглу клав і ростив голубів. І ось ти йдеш. Голова під хмарами. Сонце на плечі золото ллє. Серце дзвенить тугими ударами, Ритми відстукує серце моє. Мій Чернігове! Як з людиною, Я часто розмови веду з тобою. А ти наливаєш мене силою, щедрістю, любов’ю. (Станіслав Реп’ях) *** Засніжено в Чернігові, засніжено, Так гарно скрізь в підноворічний день. І хочеться нам жити не принижено, Заможно жити і співать пісень. В цей вечір ніжна мрія лине високо, І посмішка не сходить з теплих щік. Хай щастя, як Дніпро, віки не висохне, Хай радість принесе нам Новий Рік! (Петро Зуб) *** Чернігівський мотив А на Валу, де даль очам щаслива, Вже осінь фарбу жовту розлива… Але чуттів вертає літня злива, Звучить думок мелодія нова. І ожива любов, неначе фреска, Під пензлями рожевими світань. …В очах дівочих синява небесна, Як відповідь на сотні запитань. (Василь Струтинський) *** Місто моє Весни спливають Десною, Де біснувалося зло. Квіткою ти запашною, Місто моє, розцвіло. Серце безмежно радіє. Глянь: аж то небо встає. Світячі зорі-надії, Місто – кохання моє. Міст на землі не злічити – І гомінки, й чепурні. Їхню красу своїм цвітом Пестять ночами вогні. Росяні, чисті світанки В кожен вливаються дім; Мрійливий зір полісянки Сяє у зорі твоїм. Чим же отак ти багате, Що тобі силу дає? Вмієш ти щедро кохати, Все ж, що ми маєм – твоє! (Олекса Ющенко) *** Чернігів Місто марить екраном, Чобітками дівчат, Білим снігом голчастим І спрагою спеки. Воно звикло мій крок На асфальтах стрічать І приймать У розгойданий клекіт. Місто жде навесні У ріці синь-води, Усміхаючись вікнами вроди. І зове нас під сонцем Правічним ходить. І тече ручаями свободи. При мені і в мені Живе з року у рік, Пливе серцем І венами вулиць. Я вертаюсь від праці В людський вечоровий потік, Як бджола повертається На ніч у вулик. (О. Самійленко) *** Чернігівські гармати Чернігівські гармати – історії набати. Стояли ви віками в дозорі на Валу. Стояли, як солдати, як оберіг народу, Щоб захистити мир і спокій у рідному краю! Та знову стріляють гармати. Ворог ступив в нашу хату. Чернігів на заклик набату Дасть відсіч російському кату. Ми боремось вперто, завзято! До ворога люті багато! Хай згине ворожа навала! Героям Чернігова слава! Ніколи не стане Чернігів Навколішки гному з Москви. Хай знає падлюка російська, Що жити нам тут на віки! (Валерій Вовк) *** Нескорений Чернігів Війна ця стане спогадами й книгами, Перейде, наче хмара у грозу. Мій зранений, мій зболений Чернігове, В твоїх очах не бачив я сльозу. То блиск, то лють на злого супостата Довкіл якого, наче сарани, Він завше був убивцею – не братом, Отим, який не відає вини! Ти знову станеш красенем і князем, Щоб всіх нас дивувати без кінця, І всьому світу правду ту розкажеш, Що в наших порубцьованих серцях. Не стихне біль твоїх руїн глибоких, Хоч рани ті загоїть спішний час, Знов будуть твої храми ясноокі, І зелен-парки вабитимуть нас. І буде ранній передзвін тюльпанів Бентежити закоханих ізнов, І по стежках, які споганив каїн, Пліч-о-пліч йтимуть пам'ять і любов. (Микола Будлянський) *** Б’ється серце пораненим птахом. Навпростець горілим шляхом йде душа, сліпа, сива від болю… Краю любий, благаю долю: миру, тиші, світлої днини, захисту Божого для України! (Оксана Дорохова)
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
