|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
16:57 У квітні 1863 року відбулася прем’єра першої української опери С.Гулака-Артемовського “Запорожець за Дунаєм” | ||||
 Семен Гулак-Артемовський (1813-1873) - автор опери «Запорожець за Дунаєм» - став чи не єдиним композитором у світовій мистецькій практиці, який сам написав і лібрето, і музику, і виступив у головній ролі. Саме в рамках «Запорожця за Дунаєм» вперше українські народні пісні прозвучали зі знаменитих світових оперних сцен. Арії та дуети з цієї комічної опери досі популярні у виконавців, і в ХХІ столітті вона входить до репертуару багатьох театрів. У 1861 році розпочалася робота над великою “справжньою” оперою на український сюжет - “Запорожець за Дунаєм”. У квітні 1863 року, у Маріїнському театрі під керівництвом головного капельмейстера, диригента і скрипаля Костянтина Лядова відбулася прем’єра першої української опери “Запорожець за Дунаєм”. Партитуру до неї написав і головну роль запорожця Карася виконав сам автор - Семен Степанович Гулак-Артемовський. Події опери розгортаються на початку XIX ст. десь за Дунаєм, на турецькій території після зруйнування Катериною II у 1775 році Січі. Хоч і живуть запорожці ніби як біля Дніпра, та то чужина. І козаки вирішують вертатися на Батьківщину. З козаками та під корогвами на велику сцену вирішив гучно повернутися і Гулак-Артемовський. До написання опери автор прийшов у розквіті творчих сил, збагачений мистецьким і життєвим досвідом, досвідом виступів на оперній сцені. Є певні свідчення, що задум написати оперу визрів у Гулака-Артемовського ще в часи його дружби з Великим Кобзарем, у останні роки Тарасового життя. Може, саме тоді, коли у серпні 1858 року композитор присвятив своєму другу невмирущу пісню «Стоїть явір над водою», той його тихо запитав: «А чому б тобі, Семене, не написати ще й оперу? З народного життя. Інші ж народи мають і композиторів, і написану ними музику. А хіба ти гірший, коли співаєш краще за них?..» А історію про задунайських запорожців Гулаку-Артемовському розповів ще один близький друг, історик Микола Костомаров. Семен розгледів у вчинку задунайських козаків те, чим сам жив усі ці довгі літа на чужині. А саме — безмежну тугу за рідним краєм, синівську любов до нього, бажання будь-що бути серед своїх людей, зі своїм народом... Безперечно, створюючи невмирущі образи українців, насамперед Карася, Одарки, Оксани й Андрія, передаючи їхню тугу за ненькою Україною, автор вклав у них часточку і свого неабиякого смутку за краєм, де тихі води і ясні зорі, де мир хрещений і люд веселий... Хоча, звісно, в часи кріпаччини в Україні народу було зовсім не радісно... Кажуть також про те, що, створюючи образ Карася, автор опери мав на увазі й свого далекого предка, козака-гультяя, якого прозвали «Гулякою-Артемовським». Передав автор своєму головному герою й окремі риси власного характеру: дотепність, насмішкуватість, вміння пожартувати, веселість та невмирущий оптимізм... Критики, глядачі з перших постановок опери відзначали красу її сцен, образність, багатство мови героїв, чудову музику, вдало дібрані народні пісні, неперевершені партії, особливо Карася й Одарки... На політичне і патріотичне спрямування опери звернули увагу ще з її перших вистав. Адже в ній опосередковано згадуються і Грицько Нечоса (вельможа Катерини ІІ Григорій Потьомкін) і сама цариця, і турецька та й московська неволя... Саме тому твір пробуджував національну свідомість українців, і його заборонили після чотирнадцятої вистави. Опера полюбилася глядачам, проте незабаром її було знято з репертуару. Причиною стало польське повстання 1863 року. Цензура лягла і на розвиток української драматургії і театру. Протягом 20 років були заборонені постановки твору. Згідно з однією із версій, композитора звинуватили у банальному плагіаті, порівнявши твір з оперою «Викрадення із сералю» В.Моцарта. Відродження опери в Україні відбулося тільки після 1881 року, коли дещо послабились жорстокі заборони Емського указу і стало дозволено виставляти українські п’єси. Тоді «Запорожця за Дунаєм» С.С.Гулака-Артемовського підготувала до сцени у Ростові-на-Дону (1884 року) українська театральна трупа під керівництвом Михайла Старицького. Ролі виконували видатні артисти – Марко Кропивницький (Карась), Марія Садовська-Барілотті (Одарка), Марія Заньковецька (Оксана). Але це, звичайно, перебільшення, бо якщо в опері і є якісь елементи іншої музики, то це лише елементи, не більше, і таке, безумовно, допускається. Адже все інше музичне оформлення має авторський оригінальний зміст, ґрунтується як на його власній музиці, так і на народному пісенному морі, що лише збагачує твір та ставить його в ряди справді народних, справді національних зразків. За 160-літню сценічну історію «Запорожця за Дунаєм» виконавцями головних партій, крім самого автора, були М. Кропивницький, М. Заньковецька, М. Литвиненко-Вольгемут, І. Паторжинський, З. Гайдай, І. Козловський. Мелодичне багатство, національна характерність образів, гумор забезпечили опері тривале сценічне життя. https://gulak.org.ua/ https://sway.office.com/eNJ5MX98Bl9YFiEg
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
|
| |
