|
|
|
|
|
|
17:13 Щасливий квітень для Тараса Шевченка | ||||
 Найсвітліша подія в житті Тараса Шевченка сталася саме у квітні. 25 квітня 1838 року – він став вільною людиною. Ми вирішили нагадати про цю доленосну подію, адже невідомо, чи б мали ми того генія, яким можна було б пишатись, якби він був у неволі? Чи змогла б невільна людина надихнути свою націю на незалежність? Хто ж викупив Шевченка з кріпацтва? Чия в цьому найбільша заслуга? У цьому велика заслуга приятелів, які помітили його хист до малярства. Якби ж майбутній національний герой не мав такого таланту, чи кого б торкнуло тоді його кріпацьке життя? Відомо, що Тарас Шевченко є автором понад тисячі картин, 278 з яких на сьогодні втрачені. А одним із перших, хто помітив художній талант генія, був митець Іван Сошенко, щирий українець із Богуслава. Він навчався в Академії мистецтв у Петербурзі і по-дружньому допомагав Тарасові торувати дорогу до волі, познайомив із Євгеном Гребінкою, який став першим літературним учителем ще до визволення з кріпацтва, а затим — і першим цензором «Кобзаря». Друзі підтримували Шевченка і морально, й матеріально. Завдяки цим землякам, а ще — художникам Аполлону Мокрицькому та Олексію Венеціанову — він увійшов до кола таких видатних митців, як Карл Брюллов, впливовий при дворі поет Василь Жуковський, композитор Михайло Вієльгорський. І про Шевченка заговорили в Петербурзі як про винятково обдаровану людину. Він мав право відвідувати зали Академії мистецтв і був учнем Брюллова. Великий Карл звернувся до Енгельгардта, аби той відпустив Тараса на волю в ім’я високих і гуманних ідей. Але пан, жадібний до грошей, не погодився на вмовляння і загнув за викуп аж 2500 карбованців, що рівноцінно 45 кілограмам чистого срібла. Тоді Брюллов порадився з друзями і вирішив намалювати портрет Жуковського, вихователя царських дітей, щоб розіграти картину в лотерею і на цьому заробити грошей на викуп. Тоді загалом одержали 1000, але цих грошей було замало для викупу Шевченка — не вистачало ще 1500. Тому Брюллов, Жуковський, Венеціанов та Юлія Адлерберг–Баранова започаткували збір коштів у складчину, до якої долучилися Євген Гребінка, Василь Григорович, Аполлон Мокрицький, Іван Сошенко. 25 квітня (7 травня) на квартирі Брюллова, у присутності Вієльгорського та Мокрицького, Жуковський вручив Тарасові відпускну. Це був день невимовної радості. Тоді Шевченко вигукнув своє захоплено-радісне: «Живу, учусь, нікому не кланяюсь і нікого не боюсь, окроме Бога — велике щастя буть вольним чоловіком». Іван Сошенко того дня писав картину євангеліста при відчиненому вікні. «Раптом, — згадує він, — у кімнату мою через вікно стрибає Тарас, перекидає мого євангеліста, кидається до мене на шию і кричить: «Свобода! Свобода!» — «Чи не здурів ти, Тарасе?» А він все стрибає і кричить: «Свобода! Свобода!» Зрозумівши, в чому справа, я в свою чергу став душити його в обіймах і цілувати. Ця сцена закінчилась тим, що ми обидва розплакалися, як діти». На згадку про цей день Шевченко присвятив Василю Жуковському поему «Катерина», Євгену Гребінці — баладу «Перебендя», а Григоровичу — «Гайдамаки». Дітям буде цікаво дізнатись про цю подію з мультфільму «Як Тарас Шевченко став зіркою» з серії «Книга-мандрівка. Україна».
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
