|
|
|
|
|
|
10:23 Рубрика «Повчальні історії для дітей». Казки про динозавриків. | ||||
 Дорогі наші читачі! Продовжуємо знайомити вас з пізнавальними і повчальними історіями в рамках нової рубрики «Повчальні історії для дітей». Казка про Динозавра, який не Любив Ділитися Динозаври жили на Землі дуже давно, ще до нашої ери. Знаємо ми про них дуже мало — були вони справжніми гігантами та жили невеликими групами. Ось і вся інформація. Але один цікавий випадок про них дійшов до наших днів. Вона про маленького динозавра Ліло, який дуже не любив ні з ким ділитися. Жив Ліло у печері, яка знаходилася на березі озера. Поруч із ним проживали друзі: Сара, Стіч і Рекс. Рекс, між іншим, був найбільшим та найдобрішим тирранозавром на світі. Друзі дуже багато часу проводили разом. Їм дуже подобалося спостерігати за тим, як сонце сходить та заходить, милуватися нічним небом та радіти будь-яким дрібницям. Одного разу у них виникла ідея — побудувати майданчик для ігор, щоб кожен міг туди прийти і відпочити разом із друзями. Місця там навколо було більше ніж достатньо — і для гойдалок, і для каруселей, і для пісочниці, і навіть для альтанки. Наші динозаврики порадилися з батьками і отримали схвалення. Ура! Ура!, – весело вигукували вони, – тепер у нас буде власне місце для ігор та відпочинку! Але це все було лише початок. Попереду їх чекало багато важкої та кропіткої роботи. Велике будівництво розпочалось! Дорослі динозаври вирішили допомогти малечі і перші взялися за справу. Вони розчистили місцевість від чагарників та бур’янів, вирівняли грунт та підготували план. Осільки кожен із батьків хотів порадувати свою малечу, тому всі тата й мами прийняли участь у великому будівництві. Дітям також було що робити. Вони мали прибирати територію, добувати матеріали та допомагати один одному. Сара була диплідником, тому мала дуже довгу шию, завдяки якій могла діставати до найвищих верхівок дерев. Дівчинка збирала гілки для спорудження даху. Це їй настільки подобалося, що в неї навіть думки не виникало залишити роботу. Наспівуючи різні веселі пісеньки, вона приносила на майданчик гілки оберемок за оберемком. Центрозавр Стич мав великі та міцні лапи і сильний торс. Він з легкістю притягнув із сусіднього лісу колоди. Їх використали як підстави для гойдалок та каркаси для ігрових будиночків. У Рекса був інший талант — він чудово малював. Тому йому доручили зайнятися оформленням майданчика. Він розфарбував майданчик різними яскравими фарбами. Всім було цікаво та приємно працювати разом, тому що між друзями панували мир та взаємодопомога, кожен відчував себе потрібним. Самотнім почувався тільки один Ліло. Йому дуже хотілося побудувати власний майданчик. Цілий день він збирав каміння і ховав у свою печеру, щоб ніхто не помітив, що у нього є матеріали для будівництва. Спочатку вони зайняли місце біля однієї стіни, потім біля іншої, а потім залишилось небагато місця тільки біля дверей. А так як вже стемніло, Ліло там і заночував. Ліло та стихія: як дощ допоміг динозаврику виправитися Прокинувшись уранці, динозаврик продовжив розпочату справу. Ні з ким не привітавшись, він тихенько попрямував до озера. Виявилося, що там було багато гальки. – О! Це те, що мені потрібно! – подумав Ліло,- і поніс знахідку в печеру. А тим часом небо почало затягувати дощовими хмарами. Почався дощ. Спочатку впало тільки кілька крапель на землю, а потім полило, як з відра. Динозаври, які були зайняті будівництвом, дуже швидко знайшли укриття. У них вже була готова альтанка, в якій було сухо та затишно. Ліло ж вирішив заховатися у своїй печері. Але от лихо! Місця там для нього не залишилося, адже все було завалено камінням! – Що ж мені робити? На вулиці залишатися не можна! – мало не заплакав Ліло. До друзів за допомогою він теж не міг звернутися, адже всі тоді дізналися б про його жадібність. Так і залишився Ліло стояти біля входу у свою печеру під холодним проливним дощем. Коли Сара, Стич та Рекс помітили, як Ліло мокне під дощем, не залишили його в біді. Вони покликали друга до себе і разом перечекали негоду. Увесь цей час Ліло роздумував над своєю поведінкою. Врешті він зізнався друзям, що саме через жадібність потрапив у таку ситуацію. Дізнавшись про все, друзі весело розсміялися і вибачили його. А сам Ліло пообіцяв виправитись і більше ніколи не бути жадібним. Цікаво? Авжеж! Пізнавально? Ще б пак! Приходьте до нашого віртуального читального залу і дізнаєтеся ще більше!
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
