|
|
|
|
|
|
15:11 Пост вдячності. | ||||
 Чернігівська обласна бібліотека для дітей висловлює щиру вдячність Струтинській Ганні Панасівні за чудовий подарунок – сорок примірників книги відомого письменника Василя Струтинського «Приспана снігом душа». Насолодитися поетичним словом нашого земляка зможуть не тільки читачі Чернігівської обласної бібліотеки для дітей. Адже 37 примірників поетичної збірки будуть передані бібліотечним закладам Чернігівської області. Василь Миколайович Струтинський залишив нам багатий літературний спадок. Його книжки ілюстрували найкращі київські й чернігівські графіки, а народний художник Володимир Ємець намалював портрет Василя Струтинського. Його вірші для дітей друкувалися у багатьох газетах і журналах, звучали у програмах Національного радіо. У 70-80 роках минулого століття талановитий чернігівській поет очолював міжшкільну літературну студію «Роси» при Чернігівській обласній бібліотеці для дітей. Протягом 1982-2002 видав 9 книжок, з яких 6 – поетичних та прозових для дітей і 3 – для дорослих (поезія). Вірші для дорослих розкривають тонкого лірика, знавця людської душі. Ми наче входимо в чисту, прозору, глибоку річку під назвою Поезія, яка дає все, чого бажає спрагла душа. Більшість своїх ліричних віршів поет присвятив своїй коханій дружині Ганні Панасівні. У 1995 році в Чернігові вийшла друком його перша збірка ліричних віршів для дорослих «Ожина з твоєї долоні». Наступна книга – «Пізня ожина» – є продовженням попередньої. Завершує задуману автором трилогію інтимної лірики збірка «Приспана снігом душа». Декілька віршів з цієї збірки ми і пропонуємо вам, дорогі наші читачі, та запрошуємо за книгою до Чернігівської обласної бібліотеки. *** Як нелегко Медову хвилину Вихопити Із дьогтю життя… *** Схитнеться світ, як матері не стане… Матуся вічна. Світ іще стоїть. …З мого Полісся мама сумно гляне – Той погляд не зітруть і сто століть. *** …Десна моя сріблом тече до зими. Ще дужче, кохана, мене обійми! Щось морозно серцю, шукаю тепла, А ти його стільки снігам віддала! Тепер, мабуть, пізно, хоч стрілися ми… …Душа моя сріблом тече до зими. *** Що ж… Перепочину. Ляжу у долину, Обійму дитину І засну як пес. А в заграві ранком Вороння загине! …Журавлями линем До святих небес. *** На злість зависникам моїм Я завжди буду молодим. В обнімку з небом, без дощу, Рядком крилатим сповіщу: - Поглянь! Заплетена коса, Немовби стежка в небеса…
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
