|
|
|
|
|
|
07:46 Олена Пчілка – аристократка української літератури | ||||
 17 липня 1849 року в Гадячі на Полтавщині народилася Олена Пчілка (справжнє ім’я – Ольга Петрівна Косач, у дівоцтві Драгоманова) – письменниця, перекладачка, громадська діячка, фольклористка, етнографиня. Походила із сім’ї небагатого дворянина Петра Драгоманова. Батько був високоосвіченою людиною, знав іноземні мови, передплачував книжки і журнали. Діти росли в атмосфері свободи й любові до всього українського. Здобула домашню початкову освіту. Під час навчання в зразковому пансіоні шляхетних дівчат у Києві (1861-1866 роки) мешкала у брата Михайла Драгоманова, який мав великий вплив на формування її світогляду. Після переїзду на Волинь, куди отримав призначення чоловік Петро Косач, займалась етнографією, записувала народні пісні, обряди та звичаї, збирала зразки народних вишивок. У 1876-му році вийшла друком її книга «Український народний орнамент», яка здобула визнання як українських, так і європейських науковців. Значне місце у творчому доробку Олени Пчілки посідають переклади. Вона є автором перекладів і переспівів світової класики: Овідія, А. Міцкевича, Й. Гете, Г. К. Андерсена, В. Гюго, М.Гоголя. Знала п’ять мов. У1886 році вийшла перша збірка поезій «Думки-мережанки». Олена Пчілка – авторка багатьох оповідань, в яких показала життя та прагнення тогочасної української інтелігенції. Серед кращих її творів – «Товаришки», «Світло добра і любови», «Солов’їний спів», «За правдою», «Півтора оселедця». З Оленою Пчілкою пов’язують привнесення в українську літературу нового типу жінок: вольових, сміливих, героїчних дівчат-патріоток («Юдіта», «Козачка Олена», «Діброва»). Ще вона писала нариси і спогади про видатних діячів української культури. Брала участь у жіночому русі. На відкритті пам’ятника Іванові Котляревському в Полтаві в 1903-му році, попри заборону, виступила українською мовою. А в 1905-му році була у складі української делегації, що на зустрічі в Санкт-Петербурзі з головою ради міністрів Сергієм Вітте домагалася скасування багаторічної заборони на україномовний друк і шкільництво. У 1906 – 1914 роках – редакторка і видавчиня журналу «Рідний край» із дитячим додатком «Молода Україна» (перше періодичне видання для дітей у Наддніпрянській Україні), «Газети Гадяцького земства» (1917 – 1919 роки). Була організаторкою аматорського дитячого театру, писала п’єси. Соціалізм вважала утопією, основою суспільних змін, на її думку, мали стати культура та освіта. За радянської влади, святкуючи день народження Тараса Шевченка в Гадяцькій гімназії, огорнула погруддя Кобзаря синьо-жовтим стягом, що викликало лють місцевого комісара. В 1920-му році була заарештована за «контрреволюційні» виступи. Після звільнення виїхала в Могилів-Подільський, а від 1924-го року мешкала в Києві. Працювала в комісіях Всеукраїнської академії наук, а із 1925-го року – членкиня-кореспондентка ВУАН. Більше інформації можете дізнатися, переглянувши відео за посиланнями: Відео. Мати Лесі Українки і сестра Драгоманова: історія Олени Пчілки /Постаті https://www.youtube.com/watch?v=dKUh-zuJjYQ Відео. Неймовірні українки: Олена Пчілка https://www.youtube.com/watch?v=oagDa6sZ-jE
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
