|
|
|
|
|
|
12:51 Олександр Кониський. Життя та праця в ім’я України | ||||
 8 лютого в стінах Чернігівської обласної бібліотеки для дітей лунала «Молитва за Україну», або «Боже великий, єдиний, нам Україну храни». Автором слів духовного гімну України є наш славетний, видатний земляк Олександр Якович Кониський. Саме цьому українському письменнику, педагогу, громадському та культурному діячу ХІХ століття присвятила лекцію кандидатка філософських наук Тамара Андрійчук. Вона зазначила, що Олександр Кониський - дуже цікава постать, яка незаслужено маловідома. Олександр Якович надзвичайно переймався українською справою, присвятивши їй своє життя. Попри хвороби, перепони, труднощі, і навіть вислання, зробив для України дуже багато. «Спокою рабського не хочу я, Рабом в покої жить не вмію, Дарма, що тілом я марнію, А житиме повік душа моя!» (О.Кониський) Працюючи під псевдонімами Перебендя, Верниволя, Хуторянин, Полтавець та ін. збагатив українську літературу. Автор першої біографії Тараса Шевченка, яку варто прочитати, щоб побачити Шевченка, як людину. Олександр Кониський був ключовою фігурою національно-визвольного руху. Став одним із засновників Літературного товариства імені Тараса Шевченка. Згодом ініціював його перетворення в Наукове Товариство імені Шевченка, яке завдяки йому стало прообразом української Академії наук. Надзвичайно боліла йому думка про українську мову, функціонування якої забороняла російська імперія. Прагнув впровадження мови в літературі, освіті, науці і публіцистиці. Як писав Сергій Єфремов: «Такими людьми, як Кониський, найбільше держалась українська справа під той складний час, коли навіть голосу українського не чутко було, вони були не тільки робітниками, а немов прапорами цілої епохи». Одна з його найбільших заслуг – об’єднувати всіх українців, наддністрянських і наддніпрянських. Значення О. Кониського для національно-визвольного руху чи не найкраще визначив ще один його учень з громадської справи Олександр Лотоцький: «Все життя Кониського нероздільно сполучено було з життям України. Я не знав людини, що більше, ніж він, жила життям батьківщини, страждала її горем, була щаслива з її щастя. Можна любити Україну так, як її любив Кониський, — але більш, як він, — любить не можна». В цьому переконалися слухачі, ознайомившись з його життям та діяльністю.  
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
