|
|
|
|
|
|
11:41 «Ми стали поколінням війни й перемоги…». Вірші Олени Каліман | ||||
 Дорогі друзі, пропонуємо вам познайомитися з поетичним доробком читачки Чернігівської обласної бібліотеки для дітей Олени Каліман. «Пишу лише про те, що болить. Наразі - це війна. Я не можу залишатись байдужою, коли вбивають дітей, літніх людей, молодих хлопців та дівчат. Мене надихає наш неймовірний народ, наші люди. Я вдячна Богу, що народилась українкою! Я не планувала ділитися своєю поезією. Хто я така? Лише два місяці як перестала перевіряти свої вірші на помилки. Мама та мої дівчатка наполягли. Коли люди почали дякувати за поезію і писати, що це про них, їхня історія, я зрозуміла, що можливо когось розрадить чи надихне мій вірш», - написала про себе Олена Каліман. Вірші, якими вона поділилася, об'єднала тема війни, яку вона разом зі своєю родиною і всією країною нині переживає. Ви знайдете рядки, що зранені горем і болем за інших, що наповнені переживанням за долю України і величезною любов'ю до неї і до своїх співвітчизників. Разом з авторкою ви відчуватимете гордість за наших героїв – живих і загиблих, звертатиметеся у молитві за мирне і щасливе майбутнє України. Ви відчуєте її стійкість, віру в людей і нашу Перемогу. ПОКОЛІННЯ ВІЙНИ Наші мрії стали простими - Спати в тиші, прокинутись знову, Зідзвонитися зі своїми І почути -"живі і здорові". Наші діти дорослими стали Незалежно від їхнього віку. Те, що бачили і пізнали, Не забудуть уже навіки! Кожен втратив - багато чи мало... Та одна перед нами дорога. Якщо впав, підіймайся! Ми стали Поколінням війни й перемоги! * * * Я знаю села України, А не лише її міста. Про них дізналась у новинах, А ще в листах. Страшних листах! Такого не повинно бути, Коли батьки своїх дітей Ховають мовчки. І усюди Мовчать хвилину кожен день. Ми той народ, що не руйнує, Не забирає не своє. А той, що творить і будує, І волонтерить, віддає. Чому ж така несправедливість? Жорстокість ворогів лихих? Та вірю я у Божу милість, До співвітчизників моїх! Хоч похилилася калина, Та вже вбиратиметься в цвіт. І"Ще не вмерла України" Співати буде цілий світ! * * * Я знаю, скільки коштує свобода Я знаю незалежності ціну. Козацького я є нащадок роду, Тому не згину і не пропаду! Мій прапор - то пшениця й синє небо, Мій гімн - то пісня вільних, не рабів! Протримаюсь тому я скільки треба, Бо не одна серед сестер й братів. Я бачила багато горя й крові! Щоб пережить - не хватить і життя... Писати вірші б мала про любов я, А не про біль і смерть без вороття. Ми пишемо історію сьогодні. Хотіли стерти нас з лиця землі Безжалісні, бездушні і холодні. Та ми зробити цього не дали! Я вірю - Україна переможе! Я знаю - Україна буде жить! На нашім боці - правда і Сам Боже. Ми будем ворогів своїх судить. МОЛИТВА Я прошу Тебе, Боже рідненький, За Вкраїну, за долю мою! Підніми, збережи мою Неньку, Я люблю її. Так люблю! Захисти і батька і брата, Й мого сина в запеклім бою. Хай закриє їх Янгол крилатий. Я люблю їх... Так їх люблю! Я прошу Тебе, Боже, за маму, Що втомилась, чужу і мою. За дітей українських незламних! Я люблю їх! Я так їх люблю! В мою землю прекрасную, Боже, Принеси мир та щастя, молю! Український народ переможе! Я люблю його. Так люблю... Ти візьми нашу віру єдину І любов у долоні Твої. Я молюсь Тобі за Україну, Що смиренно стає на коліна Лише перед Богом своїм! Це далеко не всі її вірші! Поетичну добірку (сімнадцять віршів про війну) та автобіографічну розповідь Олени Каліман ви знайдете за посиланням на Блозі «ПЕРЕЖИТЕ…»: https://starshviddil.blogspot.com/2024/04/blog-post_30.html  
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
