|
|
|
|
|
|
11:19 Конкурс «Творчі канікули – 2020». Вітаємо юних літераторів! | ||||
 За підсумками Всеукраїнського літературного конкурсу «Творчі канікули–2020», організованого та проведеного Національною бібліотекою України для дітей та рішенням Головного журі конкурсу до збірки «Творчі канікули-2020» ввійшли роботи юних авторів з Чернігівщини – Шамрай Святослава з м. Городня у номінації «ТАК, Я ЛЮБЛЮ УКРАЇНУ» та Француз Вікторії з м. Остер у номінації "І В КОЖНОМУ ІЗ НАС УЖЕ ЖИВЕ ФІЛОСОФ". Примірники збірки обов’язково отримає кожен з її авторів. Чернігівська обласна бібліотека для дітей вітає юних авторів та бажає подальших перемог, здійснення мрій та творчих здобутків! Святослав Шамрай  Станиця Луганська Скидав листопад останній листок… Молилася мати : «Вернися, синок». Летіла з Донбасу думка крилата: Обняти дітей,і матусю і брата. Станиця Луганська – нема вороття, Бо тут обірвалося сина життя. І матері серце кров’ю вмивалось: «Синочку, рідненький, ну як же це сталось?». Станиця Луганська. Снаряди, мов град. Із друзями втрапив у засідку брат: На виручку стрімко машина спішить… Життя спалахнуло – і згасло за мить. Станиця Луганська. Вдова молода Горює і плаче, та сльози – вода. Лягли на могилу осіннії квіти – Без батька зростатимуть сироти – діти. Станиця Луганська залічує рани. Сюди приїжджають дружини і мами. Застигли знамена в строю із печаллю. І сумом повита хвилина мовчання. Сльозами умилась моя Україна – Оплакує батька, і брата, і сина. Лиш серце, мов дзвін, калатає невпинно: Живі, невмирущі, сини України. Вікторія Француз Життя – це лабіринт. Інколи з нього важко знайти вихід. Але… знаходить той, хто шукає. Життя – це політ комети. Швидкоплинної… Спонтанної… Яскравої… І хай цей політ триває недовго, деякі встигають за цей час багато. Життя – це мить. Так думаємо в старості, коли одягаємо пончо думок. Життя – це довга дорога. Так ми думаємо, коли отримуємо свідоцтво у школі. Кожна думка правильна, але… залежить вона від того, скільки ще крапель води у твоїй клепсидрі.  Осінь-красуня Не всі люблять осінь. А дарма. Є в цій жовтогарячій красуні якийсь аромат: п’янкий, тужливий, але… пахучий, пошитий за останньою модою… кавовий… зігріваючий… Вона ступає не поспішаючи, але впевнено, бо точно знає коли буде агонія. Це видно в її очах: тужливо-сірих… Осінь – вправна філологиня. Вона говорить до нас вишуканими фонемами: то теплим осіннім дощиком, то шквальним холодним вітром, то лагідними променями сонечка… І у всьому вона майстриня… Яка створює свій образ із теплого парео літа та холодного пончо зими. Снігові пелюстки Буває так: сьогодні випав сніг. Він сірий був, як все довкола. Він нищив все, приносив холод, мряку і швидко танув, роблячи сіро-негативний настрій довкола… Від нього пахло буденністю… Буває й так… сьогодні випав сніг, він білий був… і свіжий, ніби вперше його на землю запросив Господь. Він мерехтів і посміхався сонцю… А потім… все навколо посміхалось, показуючи чистоту душі своєї… Він довго йшов… ішов…ішов… І ні на мить не зупинявся. Сипав на землю свої маленькі пелюстки, які проникали через шкіряні отвори… до самого серця… Бережіть ці маленькі спогади про дитинство… І коли вам сумно, діставайте ці пелюстки і прикрашайте ними… свій настрій…
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
