13:41 Коли душа болить за Україну. Вірші війни: добірка віршів, народжених з початком російсько-української війни | |
![]() *** Знову Чернігів наш здригнувся, Ракета цілила в життя! Ну що, сусіде, посміхнувся? Задумався про майбуття? Двіжухи, бач, тобі схотілось, Застій по нервах твоїх б’є? А що життя чиєсь скінчилось, А що дитина сльози ллє?! Тебе це зовсім не обходить?! І байдуже, і не болить, Та як земля тебе лиш носить?! Як можеш ти спокійно жить?! Боже, чи ти цього не бачиш, Як гинуть доньки і сини? Ну як нам все оце пробачить?! Спини війну оцю, спини!!! (Любов Грищенко) *** Вибух... Приліт... Знову зламані долі... Смерть подивилась у стомлені очі... Небо вечірнє змінило свій колір, Бризками крові сіяє пророче. Тиша... Птахи розлетілись в тривозі... Збігли собаки в страху від удару. Рештки ракети лежать на порозі… Всі вже втомились від цього кошмару. Виє сирена... Шахеди у місті Знову лякають виттям до нестями. Місяць на небі в яскравім намисті Ніжно Венеру цілує вустами. Тиша... Лиш вітер гойдає дерева, Стогнуть будинки розбиті від болю. Вибух... Приліт... Це так сталось миттєво... Знов моє місто здригнулось від горя... (Юлія Клочко) Війну зупиніть Навчилися з сиренами жити, Ходити, гуляти, працювати, творити Та хоронити військових убитих. Сльози рікою. Скільки так жити?! Два кроки в перед, два кроки назад. Смертей українських контракт. Десь перемога, деінде не дуже, Комусь болить, а комусь все байдуже. Де правда і воля, де кривда, свобода? По полях у снігах, у землі наша врода. Жатва триває, пшениця яриться. Рана глибока, кривава ятриться. Діти маленькі без ручок, без ніжок, Вже не танцюють, алеї – безліччю свічок. Очі закрились, уста ще благають. – Війну зупиніть! Ракети вбивають. (Марічка) *** Скоріше б настало завтра, В якому нема війни. Щоб чувся квітковий запах У сонячних днях весни. Щоб зоряна тиша знову Гойдала думки прості. І слово сердечне «вдома» Утілилось у житті. Скоріше б здійснились плани, Надії, бажання, сни. Щоб син повернувсь до мами, Щоб батька знайшли сини. Щоб донька діждалась татка, Щоб виросли колоски. Щоб наша земля та хата Оговталась від війни… Скоріше б, скоріш, скоріше! Радіти, цвісти, рости. Позбутись болючих рішень Журби, зневірянь, біди. Щоб було щоденне свято У колі тіснім родин. Щоб сіяти та збирати Не мертвих, а врожаї. Скоріше б настало завтра, В якому нема війни. (Ольга Шейх)
| |
|
Всього коментарів: 0 | |