|
|
|
|
|
|
12:05 Коли душа болить за Україну. Вірші війни: добірка віршів, народжених з початком російсько-української війни | |
 Відчуйте глибину почуттів українського народу, його незламний дух та непереборне прагнення до життя, у всіх його проявах, та до нашої Перемоги! Пророцтво І прийде час – по всій Землі розквітнуть маки, І заспівають кобзарі пісні про Харків, І на відновленій ріллі життя воскресне, І всі чужинські кораблі зламають весла. Тоді відновиться Закон – і, попри втому Святий Небесний легіон піде додому, І стане плугом автомат, а небо – синім, І в грунт останній окупант впаде з насінням, І прямо з раю навпростець повз степ і кручі Крізь море соняхів Творець прийде до Бучі. І вийде мати за село назустріч сину, І будуть правда, і любов, і Україна. (Артем Сенчило) *** А ти сій квіти... Навіть якщо завтра – кінець світу. Загоюй рани людям і землі, Роби, що дав Господь можливість вміти. Пильнуй ланів, щоб були з хлібом на столі. Ділись, чим Бог послав, і витри сльози. Поплачем після Перемоги всі разом, Коли від крові вмиють землю теплі грози І мирна тиша увійде у кожен сон... А ти сій квіти... Навіть якщо завтра – кінець світу. Сади садок. Хай виростає до зірок. Служи землі. Цінуй, люби, лелій. Вона віддячить дітям І всім, хто хоче й вміє вільно жити. Сій квіти жовті, сині – різні, Щоби вони встелили всі шляхи, Якими повертатимуться грізні, Найкращі в світі наші вояки Додому, до родини і до щастя, Яке вимолюємо в Бога зараз всі. Сій хліб і квіти – всупереч напастям. Багато сій, щоб вистачило всім... (Людмила Муріна) *** Як саме я вірю в перемогу: з єхидною посмішкою як у прогноз погоди? чи як у сприятливий прогноз хвороби який звучить так: протягом 10 років виживає 50 відсотків пацієнтів? що за звір ця «віра в перемогу»: втомлене чекання весняного потепління? насторожене чекання весняного наступу? байдужість до закономірного настання ще одного рожевого світанку в окупації? як вона смакує – слизька солона й терпка непохитна віра чи солодка й холодна, яка швидко тане, наче морозиво? це точно та віра яка рухає гори й упокорює голодних левів? а може просто дорослі навчили казати: «вірю в перемогу» і тепер так прийнято наче святити пасочки на Великдень наче в селі вітатися з набридливим сусідом? Чи можна вирости з віри, як виростали з казки, що той, кого вже не варто називати, носить подарунки під ялинку? Чи можна навпаки дорости до неї, зваживши правду й кривду – бо в кожного народу є свої казки на виріст? Опівночі коли мохнаті вербові котики перетворюються на перше листя – оціни свою віру в перемогу за шкалою болю від одного до десяти загиблих друзів покажи ненаситному до віри небу свою віру в перемогу пройди швидкий тест «яка віра в перемогу ти сьогодні» скинь мені результат я нікому не розкажу (Ліза Жарікова) *** Неначе тятива, натягнуті знов нерви. Немає спокою і радості нема. Стріляє ворог знову без перерви... Жорстокі та бездушні сили зла. Травневі квіти голови схилили... Полеглих поминаючи, солдат... Ніколи ми чужого не хотіли! Сади зростали, хліб та виноград... Жили собі і щастя так хотіли. Добробуту раділи та весні. Ми діточок, найкращому навчали. Лунали у домівках в нас пісні... Підступний ворог виявився катом. Він відібрав, усе, що нажили. Церковні дзвони б'ють тепер набатом. Навала орків бродить по землі... Зруйновані будинки, стогнуть ниви... Від розпачу розірвані серця... Але, тримаємося, маємо ми сили! До перемоги йдемо, до кінця! Ніхто не зможе душу в нас відняти! Бо світла Янгол, завжди, поміж нас. Навалу чорну зможемо здолати! Святої перемоги прийде час! Неначе стяг, піднімемо ми віру. Нехай тремтять від страху вороги. Здобудемо в бою ми прапор миру. Ми змінюємо долю назавжди! І ранком знову сонечко засяє. Лелеки звістку радісну несуть. Країну нашу щастя зігріває. І в душах, знову, квіти розцвітуть. (Олена Харитонова)
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
