|
|
|
|
|
|
16:47 Коли душа болить за Україну. Вірші війни: добірка віршів, народжених з початком російсько-української війни | ||||
 Для багатьох українців писати вірші – спосіб реагування на дійсність, нагода висловити свої думки, не тримати їх у собі, намагання фіксувати події та передавати в поезії все те, що відбувається навколо. Героями віршів є звичайні люди в незвичайних умовах: військові та цивільні. *** Обіймаю Тебе Україно, Обіймаю й за Тебе молюсь. Хай пісня із вуст Твоїх лине, Я до Тебе всім серцем горнусь. Обіймаю Тебе, моя рідна. Я знаю, як Тобі зараз болить; Ця війна, нехай згине безслідно, Хочемо бачити неба блакить. Хочемо бачити сонце яскраве, Хай блимають зорі, не ракети летять. Відійди ти від нас, відійди ти лукавий! Так хочеться радості знову пізнать. (Вікторія Ковтун) *** Два роки, як наш світ перевернувся, Два роки, як змінилося життя… Два роки, як лунають вибухи усюди… Скільки людей вже вбила ця війна?! Два роки, як лютує лютий, Два роки, як вже понівечена душа, Два роки, як прокидаємось від гучних звуків, Із жахом, коли серце завмира… Два роки, як ми молимося Богу, За тих, хто захищає нас! Благаємо його про допомогу, Про те, щоб в Україні знову мир настав! Два роки, як живемо з метою, Перегорнути чорний лист календаря, Щоби минув вже лютий із війною, Й до нас нарешті вже весна прийшла! (Вероніка Голота) *** Йдемо із вірою у новий день, Без віри – супостата не здолати, Не забуваєм Армії допомагати, Й молитися за кожного солдата. Не опускаємо очей і рук, Бо прагнення до волі – сила. І хоч лютує чорний крук, Хай віра буде незгасима. Підставить маємо плече Тому, хто нині впав в зневіру, Бо небайдужість наше – все На тій дорозі, що веде до миру… Ще будуть сонцесяйні дні, Ще усміхатимуться наші очі, Лиш треба вистояти у борні, Лиш треба пережити темні ночі... (Леся Харчишин) *** Заголосило небо у Одесі, Застигло море мовчазне, Знов жертви, знову смерті, Скорбота знову містом йде. Чергова доза розривного болю, Чергова ніч, уся в сльозах, І знов ніхто із нас не знає, Коли прийде росії крах. І знов ніхто із нас не знає, Коли скінчиться страх і жах, Душа від жалю затерпає, А серце стогне в молитвах… Вічна пам'ять загиблим... (Леся Харчишин)
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
