|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
14:20 Коли душа болить за Україну. Вірші війни: добірка віршів, народжених з початком російсько-української війни | ||||
 Триває війна з росією, і події, які відбуваються в нашій країні, породили велику кількість поетичних творів. Поезія відображає жахіття та трагізм війни. Українська поезія сьогодення ніби пісня відчаю, в якій невимовний біль за загиблими героями. *** Сто двадцять восьма бригада... Хлопці міцні титани. Сльози гіркі – рікою На серці туга і рани. Ходить війна примара, Скільки ще? І доколи? Боже... За що ця кара ??? Гинуть найкращі соколи. Хлопці під кулями й градом, Стояли в бою... за свободу. І дощовим листопадом Смерть стала їм в нагороду ??? Кров'ю земля просочена, Знов на щиті Герої. Ті, хто за правду відточено, Взяли у руки зброю. Янголи в небо полинули Серце щемить від болю, В скорботі схиляємо голови За тих, кого вбили за ВОЛЮ. (Світлана Онуляк-Мінтенко). *** Вони летять, Ви бачите? Летять! Красивими міцними журавлями, Глибокі рани більше не болять, Вони летять, вертаються до мами!.. Доземно свої голови схиліть І станьте перед ними на коліна, В нас попрощатись залишилась мить, Востаннє бачить мати свого сина!.. В останню путь коханих проведуть, Зчорнівші від печалі вдови, Прощатися із хлопцями прийдуть, Не дивлячись на зайнятість і втоми! І їх живий останній коридор, Окроплений солоними сльозами. Церковний оспіває хор І крик дітей, дружин та мами! (Ірина Вазерцева) *** Згасли свічки, так і не горівши. Життя скінчилося умить. А серце матері й дружини, кричить від болю, так болить. Сто двадцять восьма... Ви хоробрі! Залишитесь назавжди ви в строю. Так мужньо, вірно захищали, завжди відважними були в бою. Схиляємо ми голови в жалобі низько. З сльозами дякуємо вам. Помолимось, бо лиш молитва, у важкий час потрібна нам. (Olena Porada)
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
