|
|
|
|
|
|
12:09 Коли душа болить за Україну. Вірші війни: добірка віршів, народжених з початком російсько-української війни | ||||
 Війна в Україні триває, так само триває і фіксація подій війни в поезії українських авторів і авторок. До уваги наших читачів – зворушливі римування, які відображають в собі любов українського народу до своєї рідної мови та одвічне материнське бажання захистити дітей. Читаємо вірші про війну та віримо в Україну. Мирного нам усім неба. МОВА Скупана горем і бідами Протягом довгих століть, Бита зі сходу сусідами, Стільки терпіння таїть! І у тридцятих розстріляна Сталінським полком катюг. І на чужинську обміняна Купкою владних бандюг. І так безжально плюндрована Підлих катів язиком. В концтаборах помордована Нелюдом і різником. І в шістдесятих придушена Знову москви кирзаком. Пилом на книгах притрушена Клятим безбожним совком! Висміяна манкуртами Й тими, кому все одно. І поневолена путами, Що готувались давно. Палена, кривджена, стріляна Протягом довгих віків, Вижила, в душах омріяна, МОВА моїх прабатьків! Плоть ката, зганьблена, гнитиме! Змиється слід шумом вод! МОВА ж моя вічно житиме, Як і мій славний народ! (Ірина Голуб) *** В моїй милій Україні, мова – солов'їна. І цей скарб передаємо від батька до сина, Від матусі – до донечки, від бабці – до внуці, Від квіток – до бджілки на зеленій луці... Рід наш давній. Український. Мова – квітка роду. Чиста. Світла. Соковита, як нектар із плоду. Пахне сонцем. Пахне житом, диво – колосками, Вишнями і грушами, стиглими садами... Достигає попід осінь в кетягах калини, Квітне мальвою під тином, в пісні журавлиній. В чорнобривцях її запах, в полинах і м'яті. А душа її гніздиться в кожній теплій хаті. Нею мама нам співала перші колисанки, Хрестом долю вишивала звечора до ранку. Заплітала у косички стрічки волошкові, Щоби мови не цурались і жили в любові... Нею бабця все молилась, Бога прославляла. Хліб місила, усміхалась. I поклони клала. Мова – серце України. В ній є наша сила. В кожнім слові – код таємний. То – є наші крила. Кожне слово – як пацьорка, а разом – намисто. Знаєм мову – будем жити! Вчіться, товариство! (Людмила Галінська) *** Матінко Божа, подбай про солдатів, Від куль і снарядів їх захисти, Вимоли в Господа їм благодаті, Додому живими, в сім’ю, поверни. Опікуйся ними з теплом і любов’ю, Зціли їхні рани, тривогу втамуй, Даруй Свою ласку, талан і здоров’я, Від куль і снарядів, в боях, порятуй. Вимоли в Господа їм милосердя, (Вони захищають Вітчизну свою), Благословення, спасіння, прощення, Подай Свою руку солдатам в бою. До Тебе, Заступнице, руки здіймаєм, Хай лине Осанна в Святі Небеса – Подбай про солдатів, Маріє, благаєм, Хай прийде в наш дім Перемога свята. (Анатолій Лазаренко) *** Дай, Боже, сили та терпіння, Дай, Боже, щоби не клясти, Щоб зберегли своє коріння, Щоб рід наш міг завжди цвісти. Щоб посміхалось сонце вранці, Пшеницю вітер цілував, Щоб молодь бігала на танці, Щоб хтось комусь люблю казав. Щоб мати дочекалась сина, Щоб зводили нові мости, Щоб процвітала Україна... Дай, Боже, щоби не клясти. (Т. Алексійчук) *** Стала перед Сином Пресвятая Мати, Серце розривалось з горя і жалю. У сльозах почала Господа благати, Щоб Всевишній з неба припинив війну. Хай не гинуть хлопці, бо вони ще юні, Хай не гинуть мирні, їм би іще жить. Хай кують їм довгі ще літа зозулі, Нехай за синами серце не болить. Так просила Мати за усіх солдатів, Що за Україну в бій страшний ідуть. Поможи їм, Боже, ворога здолати, Хай вони у тиші й Мирі заживуть. (Марина Лавришин)
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
