|
|
|
|
|
|
10:33 Коли душа болить за Україну. Вірші війни: добірка віршів, народжених з початком російсько-української війни | ||||
 Україна – це наша земля, рідний край, наша країна з мальовничою природою, чарівною піс¬нею і мудрими, талановитими людьми. Але трагіч¬ні події, які відбуваються зараз в нашій країні, де гинуть мирні жителі та військові, які захищають цю Богом дану нашу землю, спонукають писати вірші не про мирне життя, а про всі жахи війни. Кожна мати, дружина, діти, брати і сестри чекають на повернення своїх захисників живими і неушкодженими. Сьогодні поезія проникнута подякою до відважних синів, наших захисників та шаною до загиблих героїв, які загинули за честь, за волю та право жити в своїй країні. *** То, як ти, ненько – Україно? Чи серце б'ється і болить? Вночі ракети рвуть країну... Коли народ твій тихо спить. В міцних обіймах я тримала, Молила в Бога на життя, За всіх однаково благала, Але не всіх я вберегла. І мовчки плакала, ридала. Як кат ракети посилав. Ніч розстелила покривало, Народ мій знову постраждав. Черкаси плачуть, Харків, Київ, Вкотре розстріляний Херсон. Рівне та Львів сирени виють. Такий вночі ми бачим сон… Щоденно люди помирають. Палає вогнищем земля. День Миру в світі відзначають, Для кого мир?! У нас війна!!! Тримайся рідна, Україно! Надії, віри не втрачай. Хоч ллється кров і скрізь руїна, В нас мир настане, так і знай. *** Солдате, дякуєм тобі За дні жовтневі чарівні, За всю осінню благодать І за красу, що не ввібрать! За неба сонячну блакить, За те, що ти життя і мить Вітчизні любій віддаєш, Що Україною живеш! За те, що від ординських зграй Ти захищаєш рідний край, Заради нас ідеш у бій – Вклоняємось за подвиг твій! Хай Богородиця тебе До перемоги приведе, Позбавить болю, морок зла Розвіє благістю тепла! Нехай Господь тебе хранить, Твій ратний шлях благословить, Щоб з перемогою, живим Ти повернувся в рідний дім! (Анатолій Лазаренко) *** До ніг вклонюся вам, захисники, Сини відважні славної країни. За те, що ранок вирвали з пітьми, За те, що вірні нашій Україні. За те, що йшли без сумніву у бій, Собою закривали рідну землю. Простий народ Героїв породив, Ви – наше сонце у цю пору темну. За Вас до Бога линуть молитви, За Вас радіє й плаче Україна, Новини добрі, Господи, пошли... Нехай діждеться мати свого сина. Розквітне ще калина навесні, І лютий закінчиться неодмінно... Десь довгим клином линуть журавлі... Полеглі воїни над небом України... Ми пам'ятати будемо завжди Ціну єднання і ціну свободи! І крізь віки нам ген борця нести В цвітіння нації найкращого народу! (Катерина Мартусь) *** Це жорстоко і незбагненно. Може в цьому й моя провина. Дві години назад за мене невідомий солдат загинув. В нього – холод, а в мене – протяг. В нього – «нуль», а у мене – справи. Пролилися на теплий одяг: в нього кров, а у мене – кава. Вітер бавиться; дощ скажений не вгамується у долині. Дві хвилини назад за мене невідомий солдат загинув. В мене – ліжко, а в нього – вирва; й переляканий крик зозулі. В мене раптом в висках зболіло, а у ньому – чотири кулі. Так жорстоко і так буденно, мов життя й потойбіччя змова: Дві секунди назад за мене невідомий загинув знову. Вітер бавиться, свище хижо. Мій годинник рахує всюди: Рік. Хвилина. Година. Тиждень. Дві секунди. Одна секунда. (Альона Васильченко)
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
