|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
10:48 Коли душа болить за Україну. Вірші війни: добірка віршів, народжених з початком російсько-української війни | ||||
 Поезія війни вийшла на нові естетичні обрії – безпосереднього сприйняття життя, відкритості та щирості образного слова, стихійності поетичного мовлення, яке пройняте потужним оповідним ритмом. Відображає відчуття, враження та міркування авторів. *** Якби не ці руки… чи сходило б Сонце? Чи знав би ти, світе, про ще один день? Якби не ці руки… в мозолях долоні… Чи чув би ти, світе, пташиних пісень? Якби не ці руки… в мастилі… у бруді… Чи пахнув би хліб на святковім столі? Якби не ці руки... і світло у грудях… Чи були б ще весни... опісля зими..? Якби оці руки здалися, втомились… Чи був би ти, світе..? Один знає Бог… Якби не ці руки… за котрі молились – не було би мрій… між відбоєм тривог… Якби не ці руки… Чи мав би ти змогу – дітей обіймати… любити… рости..? Якби не ці руки… Чи була б дорога якщо, навіть, в ямах… на вільній землі? Це воїнів руки… Найкращих у світі Вкраїнських Героїв, захисників! Якби не ці руки… чи міг би ти жити? Задумайтесь, люди! Подякуйте їм! (Лариса Юсковець) *** Машина мчить під вибухи війни, – То їдуть відчайдушні волонтери. Бо десь чекають їх чиїсь сини, Й допоки хтось іде гуляти в сквери, – Вони, забувши де і що болить, В кулак зібравши втому і тривогу, Щоб хлопці мали змогу далі жить І воювати – знов летять в дорогу. А вдома за них моляться батьки... Їх так чекають діти край віконця. Ось так вони живуть уже роки, Відколи сходить повоєнне сонце... Нехай вас добрий янгол береже, Хай силами й здоров'ям обдарує. Самі ви, ніби янголи ті вже, Господь руками вашими рятує... Ти вистоїш! Ти вистоїш! Я знаю, не впадеш! Моя нескорена країно! Бо ти сміливість і ти честь, Моя незламна непокірна Україно! Така тендітна, мила, синьоока... Із золотим колоссям на полях, Така ти ніжно дзвінкоголоса, Оспівана народом у піснях. Яка ж ти сильна! Хоч така маленька... Як горда птаха, помахом крила Ти ворогів своїх усіх рознесла І знову білим цвітом зацвіла! Ти вистоїш! Ти не похитнешся! В руїнах вся і біль пече в душі... Але ніколи, рідна, не здасися! І крила не опустяться твої! (Наталія Харченко)
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
|
| |
