|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
14:54 Коли душа болить за Україну. Вірші війни: добірка віршів, народжених з початком російсько-української війни | ||||
 Чи рятує поезія під час війни? Здавна саме поезія найпершою реагувала на всі події, які змінювали хід історії і життя людини. Часом поетичне реагування є єдиним засобом змиритися з існуючою реальністю, або заявити про війну на весь світ. *** Болить... Хто хвалить Львів, Хтось пише про Тернопіль, А інший вкотре згадує про Київ... Мої ж тривожить сни й непевний спокій Ізранений і зболений Чернігів. У місті цім лишилися надії, Нестерпний біль І дум гірких потоки. Ми з ним на двох Блокадний хліб ділили. Там день прожитий Нам здавався роком. Летіли бомби, стугоніли гради, Лікарні стіни болісно тремтіли. В той час за хлібом Хтось у черзі падав... А він мені свої підставив крила. Мішки з піском, «несучих» стін квадрати... О, як тобі, Чернігове, боліло. Хтось дім, родину – Найдорожче втратив. Тримавсь тоді, рідненький, ти щосили. І не скорився, вистояв, Герою, Розправив знову дужі свої крила. Мені ж болить, коли удвох з тобою В пітьмі і холоді блокадний хліб ділили... (Ніна Арендар) *** Місто збирає рану за раною. Місто – в обіймах людей і країн. Хай не болить, як під боком у мами я… Хай залікує, підніме з руїн! Місто хоче, щоб його люди Прокидались щоранку від своїх снів. Місто мріє про завтра, про «хочу», про «буду». Місто сонця мріє про місто дощів. Поранене місто тужить за кожним, «Вічність» складає уламками скла. «Ти як?» прикладає душі подорожник. «Пробач» прикладає – хто лишився у снах… (Анастасія Нікуліна) *** Спасибі, солдати, за літо! За світ в неповторній красі, За змогу щоденно радіти Світанкам в сріблистій росі. Спасибі за ніжні троянди, За вишні в духмянім саду, За те, що від кожної хати Відводите ницу війну. За трелі в гаях солов’їні, Веселку і неба блакить, Солдати – сини України, Уклін щиросердий прийміть. Довіку в боргу перед вами – За всю цю красу, за життя – Хай щирі благання, птахами, Летять у Святі Небеса. Дай, Боже, бійцям перемоги У літні, вражаючі дні І мирної в завтра дороги Удома, в щасливій сім’ї. (Анатолій Лазаренко) *** Повертайтесь, солдати, зачекалась вас мати І дружина, і діти із далеких доріг. Повертайтеся, рідні, до батьківської хати На, до болю знайомий, найрідніший поріг. Дай здоров’я солдатам, Боже, щиро благаєм, Волі, мужності, міці, щоб здолати орду, Ми великі надії на Тебе покладаєм – Дай їм сили здобути перемогу святу. Повертайтесь герої, що у лютім двобої Врятували Вітчизну від пекельного зла. Ми щодень вас чекаєм, Матір Божу прохаєм, Щоб від куль укривала і в боях берегла. (Анатолій Лазаренко)
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
|
| |
