|
|
|
|
|
|
15:08 Коли душа болить за Україну. Вірші війни: добірка віршів, народжених з початком російсько-української війни | ||||
 Саме вірші воєнного часу розповідатимуть нашу історію наступним поколінням, бо вони - це крик душі українців. Після нашої перемоги майбутні покоління мають знати і пам’ятати, крізь що ми пройшли. Зворушливі римування допомагають пережити важкі часи. *** Я боюся дати волю почуттям Я боюся, що зірвусь на дикий крик, Стільким долям вже немає вороття – Це такий страшний, жахливий лік... Я давно не можу спати уночі, Я прошу у Бога за солдат, Та Господь у відповідь мовчить, Тільки вибухи лунають, мов набат... Зглянься, Боже, зупини кривавий жах, Стільки вже злетіло в небеса, Стільки юних, покалічених лежать, У стількох в очах життя згаса... Я боюся дати волю почуттям, Я боюся, що зірвусь на дикий крик... Збережи їм, Господи, життя, Подаруй нам мирний довгий вік... 26.04.2023 (Лілія Наточій) *** Де Ти, Боже? Ти усе прощаєш? Смерть дітей Ти також їм простиш? Тим, кого «братами» називали – Донедавна... А вони – кати… Ти пробачиш їм тортури й муки? Замордованих, зґвалтованих людей? Ти забудеш? Очі… Душі… Руки... Зв’язані… І пустку між грудей? Ти дозволиш й далі убивати? Плюндрувати села і міста? Голодом морити… І карати… Голову відтявши від плеча? Вірю в Тебе… І тому звертаюсь… Може, й мало я тобі молюсь… Ти усі думки мої читаєш… Душу бачиш наскрізь Ти мою. Маю про усе Тебе спитати… Відповідь почути… Не мовчи… Шлях вкажи… Де Істину шукати, Світло як в пітьмі цій зберегти. Сильними нам бути треба скільки? Скільки ще тривати цій війні? Де ти, Боже? Ранок знову гіркий… В Умані… У Києві… Дніпрі… Знов убиті діти… Світлі душі… А за що? Вони ж просто жили… Боже Всемогутній, Всюдисущий В Рай Небесний, Отче, їх прийми… Змилуйся над нами... Якщо чуєш… Серце плаче… Нерви на межі... Боляче! Невже нас не врятуєш Й Зло радітиме безкарне на землі? 28.04.2023 (Лариса Юсковець) *** І палили... били з танків... ґвалтували... Бомби кидали із неба... – а вам мало, Катували, відрізали, плюндрували – А ми все «Калину» в пику вам співали! Нас лякаєте, нікчеми, б'єте, гнете, Нашу вільну кров рікою ллєте, А тепер ще й потопити нас схотіли, Знайте – не зламать вам наші крила! Знайте, час розплати ближче й ближче! Нам здається, що не можна впасти нижче, Але ні! Для вас дна не існує! Все, що вільне й незалежне, вас дратує. Знайте, покидьки, за кожну вбиту душу, За чиюсь розбиту хату, в саду грушу, За тварин, що мерли з голоду на цепу, Що тонули у клітках і летіли в небо, Знайте, вмиєтесь кривавими сльозами, Бо не буде вам пробачення віками! Бо відплатить Бог за наші всі страждання, За дітей і матерів, за руйнування. В нас одне на всіх палке бажання – Молим Господа із вечора до рання – Миру, миру й перемоги Україні, Де над жовтими полями небо синє! 07.06.2023 (Лілія Наточій) *** Такого яблука, здається, ще не їв. Воно так пахне мамою і домом, і медом, що аж подих затаїв. І як рукою зняло біль і втому. – Ти знаєш, рани майже не болять. І побратим обняв худющі плечі. І тільки голос зраджує, тремтить. І в погляді ще відблиск порожнечі. Не вірить, що залишився живий. Що повернувсь з ворожого полону. Ще зовсім юний, зовсім молодий і Ангел мовчки втер сльозу солону. Доспіле яблуко у зранених руках. Так хочеться устами доторкнутись. Десь у очах застиг вчорашній страх. – Спасибі, Боже, що дозволив повернутись… 28.04.2023 (Галина Кухаришин)
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
