|
|
|
|
|
|
14:35 Коли душа болить за Україну. Вірші війни: добірка віршів, народжених з початком російсько-української війни | ||||
 Героїчний спротив України проти російських загарбників триває, але наш бойовий дух залишається на висоті! А втримати його і надихнути захисників на ще більш запеклу боротьбу допомагають щемливі та глибокі вірші про війну, які відображають в собі увесь біль українського народу. Нехай ці віршовані рядки назавжди закарбуються в історії і нікому не дозволять забути те, що відбувається в Україні зараз! *** Іде війна своїм кривавим кроком, Ординці нищать села і міста, Та у боях запеклих і жорстоких Народ на захист Батьківщини встав. Вже чаша горя повниться по вінця, Не можна, люди, звикнути до втрат: Болить душа за кожного вкраїнця, Та смерть дітей болючіша стократ. Вмирають діти… Як звучить це дико! Кого тепер смерть їхня не пройме?! І крикнуть хочеться нелюдським криком, Щоб світ здригнувсь і в жалості завмер. Вмирають діти, українські діти – Дивитись на таке немає сил. І вже із потойбіччя, з того світу Ми чуєм їхні тихі голоси… Вмирають діти – йдуть у небо димне, Бо навіть сонце ворог їм закрив. Летять у піднебессі клином дивним, Махаючи руками замість крил. Безгрішні душі, чисті, непорочні – У рай небесний всі вони летять І дивляться своїм убивцям в очі Як судді, що нічого не простять… (Микола Савенець) *** Прости мене, Боже, що так зневажаю! Що ненависть в мене до ворога є, Та як мені бути з цим, Боже, не знаю?! Коли розривається серце моє. Вбиває дітей він, руйнує країну, Стріляють ракети по мирній землі. Він нищить щоденно мою Батьківщину Він знищує, Боже, творіння твої! Усюди стріляє в садочки і школи, Немає в нім зовсім ні краплі жалю. Він атомну станцію тримає в облозі, Щоб погубити планету Землю. Прости мене, Боже! Насмілюсь, попрошу! Нехай покаяння до нього прийде, Нехай відповість, згідно діл своїх, Боже! І свої війська він від нас відведе. (Тетяна Фетич) *** В заплямованій кров’ю сукні, Через випалені міста, Крізь трагедію, біль і муки, Залишаючи «нуль» зі ста, Окропивши себе сльозами, Несучи на руках дітей, Дуже скоро ти будеш з нами, В Україні, поміж людей! Є важкою твоя дорога, Але Бог тобі вкаже шлях. Ми чекаємо, Перемого, І у селах, і у містах! Вся країна стиснула зуби І тримає страшний удар. Згинуть нелюди й душогуби, Й разом з ними – московський цар! Кожний клаптик землі святої Згодом соняхом проросте. Подолаєм пітьму в двобої – Перемога до нас вже йде! (Вікторія Чорній) *** Для мене не букети на кону! Я визнаю їх після Перемоги! Мені мою заквітчану весну Захисники виборюють під Богом! Яке буває свято між смертей?! Не хочу я палаючих тюльпанів, Коли веду підвалами дітей Із поглядами сивих ветеранів! Коли чиєсь розстріляне життя Моя сльоза оплакує пекуча. Коли гримить вже звикле: «В укриття!» Й надією тремтить стіна несуча. Коли вже божевільно між новин Шукаю силу духу й позитиву, А поміж кров’ю скроплених світлин Гартую душу, ранену і мстиву. Коли не сукня і не макіяж У дзеркалі вигулькують, а втома. Коли вже й серце вбране в камуфляж, Аби себе не видати нікому! Коли у миті швидкоплинних снів Я лихоманю – ніби амазонка: Рубаю, ріжу, нищу ворогів, Влаштовую їм засідки і гонки… Коли ворожий пійманий десант Приваблює, відкритий для розплати! Коли жде кулі кожен диверсант… Не квітів мені дайте – автомата! Допоки я в країні, де війна, Де мій народ під символом: «Тривога!» Для мене свято і моя весна – У жовто-синіх квітах Перемоги! (Тетяна Кісельова) П’ять причин, чому ми переможемо Причина перша: ми є з України, За нас стріляє кожна п’ядь землі. Розчистимо, приберемо руїни, Ви ж проростете в житньому стеблі. Причина друга: з нами Бог і правда! Вдягають нас в сміливості броню! Виборюючи нашим дітям «завтра», Ми знаємо, за що б’ємось в бою! Причина третя: злість і біль, й зневага! Вбиваючи ракетами міста, Ви лиш вбиваєте останні краплі страху, І пахне помстою загальна боротьба! Четверта заховалась поміж вами, ви – скормлені рашистськими грудьми, народжені слухняними рабами, ми – українськими і вільними людьми. Причина п’ята, правда, не остання: В нас кожен сам і всі тримають стрій! Тож, вороги, прийміть наші вітання – Сьогодні буде ваш останній бій. (Оля Добродій)
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
