|
|
|
|
|
|
11:51 Коли душа болить за Україну. Вірші війни: добірка віршів, народжених з початком російсько-української війни | ||||
 У боях за Україну 7 березня на Донеччині загинув легендарний боєць, Герой України, доброволець, людина-символ, людина-хоробрість – Дмитро Коцюбайло з позивним «Да Вінчі». Боєць 67-ї окремої механізованої бригади, комбат. Один із тих, чия особиста історія, характер, сміливість навіки стали історією, характером і сміливістю України. Смерть молодого героя України сколихнула українців і вони вшановують пам'ять легендарного воїна у віршах. Мріяв стати художником, змальовуючи естетику життя, а став прикладом хоробрості відваги та патріотизму, визволяючи рідну землю від російського окупанта. Вічна шана Герою! *** Його спустили, світ ридає. Молились грішні і святі. І вітер рушника гойдає На дерев’яному хресті. І квіти в’януть, квіти всюди – В букетах, кошиках – живі. Заплакані стояли люди. Горіла свічка «в голові». Його спустили, час спинився. Завмерла ця прощальна мить. Він вже з небес на нас дивився. Сльоза, куди не глянь, бринить – На серці матері й родини, На цій вербі біля хреста. Він родом з гір, він з України. І плачуть села і міста. Народ у смутку, пташка в тузі. Біля могили всі свої. Тут мати, родичі і друзі, Тут побратими й солов’ї. І стільки болю, сліз і люті. І стільки втоми від війни. Ідуть герої незабуті, Вітчизни рідної сини. Земля народжує героїв. Земля до себе й забере, До сірої, і до липкої, У лоно темне і сире. Та не помре герой, не може. Він буде в пам’яті в нас жить. І з неба, де хороми божі, Він буде землю боронить. (Г. Потопляк) Вірш присвячений Герою України Коцюбайло Дмитру Да Вінчі Ніби він знав, що має статись, Цей смуток очі видають, Ще молодий, а бачив стільки, Що у ночі не міг заснуть. Такої мужності, що мав він, Мабуть, не в кожному знайдеш. І командиром був він вправним, Це кожен з хлопців знає теж. Та молоду він мав кохану, Любов не довга їм дана, Війна звела вже їхні долі Та все ж вона і розвела. Та не ховався він за спини Вів завжди чесно кожен бій, Пройшов Майдан, АТО та й решту Сміливий,справжній наш Герой. Вся Україна проводжає, Да Вінчі, ти найкращий син, Ти все робив, щоб наша ненька Не була в рабстві кожен день. Тепер Бог дбає вже про тебе. Та відчувають хлопці всі, Що командир їх завжди поруч, Є ангелом у цій війні. (Тетяна Сапогова) Ти пішов за тумани... Пам'яті Героя України – Дмитра Коцюбайла, позивний Да Вінчі Плаче небо дощем... Проливним... так нестримно ридає... Мов спинити той щем... Утопити весь біль мій бажає... Як болить... як пече... Виривається в небо ридання... Обійма за плече... Й тихе чується з неба зітхання... Не спинити той біль... Ти поліг... ти пішов за тумани... Жаль лиш... туга в душі... Я прощаюсь... прощаюсь з коханням... 11.03.2023 (Наталя Кушнір) Пам’яті легендарного Да Вінчі присвячую Він не такий, як всі – і в цьому його сила, він прадіда славетного достойний внук, Людина, для якої рідна Україна з народження у серці без спонук. Любив він неньку, і життя, і волю, і сонцем ту підсвічену блакить, і пісню матінки Вкраїни калинову, її свободи виборену мить. Він мріяв малювати й жити в горах, красу Вкраїни написать на полотні, завжди у правді він шукав свою опору, вершин він досягав в своїм житті. У вісімнадцять – подихи Майдану, у двадцять шість – Герой він України, «Вовків Да Вінчі» незборима слава загоювала рани і руїни. Взірець для всіх, комбат із плоті й крові, і сила волі, від якої ворог кляк, вперед він сам Вовків у бій виводив – р@шисти обертались в переляк. Помстяться за комбата всі Вовки, не буде краю помсті і зупину, допоки ворога не виб’ють із землі, якій святе наймення Україна. Сьогодні ж ми оплакуєм Героя, зорю провідну молим в небесах, Да Вінчі освітила щоб дорогу, А ми тут пам’ять збережем в віках. (Валентина Пошкурлат) Світлій пам'яті Дмитра Коцюбайла (Позивний Да Вінчі) Я покохав тебе на цій війні, Коли довкола нас земля горіла. Були розрадою й підтримкою мені Твій голос і усмішка твоя мила. Тебе зустрів поміж буремних днів, Помежи втрат найкращих побратимів. То від Небес, мабуть, серед вогнів Солодким даром я тебе отримав. Ще не сказав усі тобі слова. Розтанув шлях мій у веснянім цвіті. Ще не дружина, а уже вдова – Моя найкраща серед всіх на світі. Тепер на Небі мій довічний дім – Мабуть, відважних Богу також треба. Лише жалію, що на світі цім Я не лишив синочка після себе. А ти живи! Живи тепер за двох! Хоч біль окропом шпарить твої вени. Я вимолю – дасть щастя тобі Бог. Та тільки пам'ять збережи про мене. (Ірина Голуб) Я буду в цій весні тебе чекати Коханню Да Вінчі та Аліни Я буду там, де ти мене лишив, У тій весні, що була навіжена. Де ти мене так пристрасно любив, Де я була щаслива наречена. Тебе життя чекатиму я там, У тій весні, яку війна спалила. Я спогади нікому не віддам, Я ж так тебе любила... Так любила... Ми мріяли, кохали, ми жили Єдиним днем. Так на війні буває. Ми встигли й своє щастя віднайшли, Та... Як тепер без тебе? Я не знаю... Гортаю фото ті, де ти і я І сльози розривають мою душу... Тепер лиш біль несе твоє ім'я, Не хочу навіть жити... Але мушу... Я жити тепер мушу за нас двох, Здійснити все, що ти не встиг, коханий. Я знаю – ти тепер десь там, де Бог... Тепер уже не ниють твої рани. Я буду там, де ти мене лишив, Мені тебе повік не розлюбити. Ти так багато у житті навчив, От тільки не навчив – одній як жити... (Nezlamna Vi) *** І поминає тебе, синку, вся Україна Хлопці пішли, а ти лишився, Напевно, в Небо щоб злетіти, Бо на Землі уже навчився І воювати, й чесно жити... Да Вінчі, соколе, наш воїн, Як же тепер «Вовки» без тебе? Ти кращих нагород достоєн, Вони лиш поглядають в Небо, Запитують: «Чи так, Да Вінчі, Кладемо ворога за тебе, Кладемо та приходять інші, Чого їм тільки у нас треба... Проте навалу ту здолаєм, Добро і воля переможуть, І вас, полеглих, всіх згадаєм, А ворогів «Вовки» положать. Нехай Господь візьме до Раю, Всіх наших, хто поліг в боях, Слова Да Вінчі пам'ятаєм: «Героям слава у віках!» 16.03.2023 (Валентина Мекеда)
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
