|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
11:40 Коли душа болить за Україну. Вірші війни: добірка віршів, народжених з початком російсько-української війни | ||||
 Вже скоро роковини війни росії з Україною. Люди продовжують складати вірші на тему війни: про ракетні обстріли, про звитягу наших оборонців. Увіковічнюють у віршах пам'ять про загиблих українських воїнів та захисників нашої країни, які служили в «Іноземному легіоні». *** А їхній ранок був таким, як завжди: Духмяна кава, посмішки, обійми і дитячий сміх. Хтось ще в піжамі готував оладки, А хтось вже десять справ зробити встиг. Святковий настрій: хтось збирався в гості, А хтось чекав гостей і готував обід. Хтось колисав доньку і гладив по волоссю, Ніхто із цих людей не думав про «приліт». Кожен із них мав справи на сьогодні, Плани на завтра, через тиждень, через рік. Не уявляли, навіть – їх життя коротке, Скінчиться раптом, вже сьогодні, в одну мить. Чи мають право люди відбирати щастя? Чи вони думають, що Господа нема? Тепер в них руки у крові, аж по зап’ястя, Їх Бог впізнає й покарає із повна. 17.01.2023 (Людкевич Ганна) Бахмутські Янголи. Я родився, мамо, у сорочці, На яку «скидалися» селом. Мене три версти тягнули хлопці, Я чекав вже зустрічі з Христом! Й мого Ангела тягли на плечах, І його контузило в боях. Він стогнав так, наче дід старечий, Чи рушницею підбитий птах. Його крила, вже давно не білі, Брудним шматтям сунулись за ним, І смерділи гидко, бо поцвіли. Бо довкола сирість, їдкий дим. Я й тому живим, мабуть, лишився, Хто ж мене на Небо понесе?! І ще місяці зо два не брився, Там би не впізнали у лице. Лежимо з ним у бинтах в шпиталі, Мені в вену, а йому в крило, Ллють води живої по бокалі, Кажуть, нам добряче повезло. Моляться старенькі на колінах, Палять в храмі свічі панотці, Щоб щастило янголам та сину. На «сорочку» сотня в кулаці.... Цісаренко О. *** Поховайте мене в Україні, щоб я бачив схід сонця Я до неї прилинув в нелегку, найтяжчу хвилину, Та ціную в житті цей найкращий для мене вибір, Я був той не найкращий із кращих, із гумором хлопець… Що родині приносив несподіваний в рішеннях клопіт. Ви навчили рівняни мене кохати й любити, Не для себе – для інших життям цим служити. Мій приїзд – це початок нового, іншої долі і шляху, І за зустрічі Богу складаю в молитві подяку... Поховайте мене в Україні, щоб бачив схід сонця, Де в боях воювали побратими за степ і за Бахмут. І не бачили вони Батьківщини моєї і джунглів, й пустелі, Та ділилися хлібом й впускали в бліндаж і оселі... Я так мріяв залишитись, одружитися, вивчити мову, Щоб з коханою випити каву при теплій розмові, Та війна кружляла у небі крукАми у боях над нами, Не прийде та реальність – залишиться болями, снами. Поховайте мене в Україні, щоб бачив схід сонця, Я так мріяв, щоб мир заглядав у дитячі очі-віконця, Я кохав і любов узяв у життя, справедливість – основа. Ти пробач мене, мамо рідненька, журавлем буду вдома І пробач мене, ніжна, вкраїнська, тендітна тополя, Я лиш серцем з тобою, а тіло зранене ворогом в бою… Я до тебе прилину із вічності в осінні бурштинові ночі, Жовтим листом впаду і голубінню сумною загляну в очі. Поховайте мене в Україні, щоб бачив схід сонця… Вже у зорях О'Ніл, Джед Вільям, Тревор, Дон-Чайка. Відлітаю додому із вирієм я, там уже мої побратими... Буде Чайкою квилить кохана в душі на далекій могилі. Нас розділять океани, та буде в нас Сонце і Небо... Ти читаєш, кохана, листа – треба жити, плакать не треба. Стала рідною ти, як Австралія, Україна для тебе і мене. Будуть весни, Україна калиновим цвітом погляне у небо. (Присвята голубоокому воїну з Австралії, який віддав своє життя за Україну. Вічна пам'ять Герою.)
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
|
| |
