|
|
|
|
|
|
11:30 Коли душа болить за Україну. Вірші війни: добірка віршів, народжених з початком російсько-української війни | ||||
 Війна в Україні триває далі, вона увиразнює, загострює відчуття та усвідомлення людини, породжуючи спонтанний вибух важливого, наболілого, сутнісного. Поезія війни – це коли стихія життя проймає душу і відображається у промовистому, сильному образному слові. У часи, коли Україна знову виборює своє право на незалежність, незламний народ найсильнішої в світі нації виборює ПЕРЕМОГУ словом. *** Прощавай, кривавий двадцять другий. Прощавай, кривавий двадцять другий. Вибачай, назад не запрошу. Йди собі, я умиваю руки І нічого в тебе не прошу. Йди мерщій, немає сил терпіти, Від присутності твоєї стигне кров… Ти ненавидіти вчив, а не любити, Чого вартує життя пізнати знов. Прощавай, трагічний двадцять другий, Ти зібрав свою криваву дань – Йдуть за обрій нелюди і Люди В безкінечну і безкрайню даль. Йди собі, не оббивай пороги, Вже закінчуй свій трагічний пир. В двадцять третього благаю Перемоги. Двадцять третій, принеси нам Мир. 30.12.2022 (Людмила Скрипко) *** Їй чорна хустка геть не до лиця, Вона не личить жодній українці, Вона лиш перехожим здавлює серця, Коли ті бачать цей убір на жінці. Вся Україна в хустки одяглась, В мереживах, але безмовні, чорні, У кожній нитці туга там сплелась, У візерунки мертві та потворні. І ті платки всі свідчать про одне, Що в цій родині вже пізнали втрату, Хтось чоловіка вже не обійме, А хтось не скаже тихе слово «тату»! Хтось сина не притисне до грудей, І не погладить стрижену голівку, Хтось не побачить рідних цих людей, Які залишили навік домівку. Грибами поросли хустки, Що вдягнені жінками у жалобі, Летять із фронту стомлені звістки І знову голови поникли у скорботі. Не знімуть чорних хусток матері, Вони нитками вже вросли у шкіру, І з вечора в молитвах до зорі, Всі українці щиро просять МИРУ! 26.12.2022 (Ірина Лукаш) *** І буде суд І буде суд, «велікая росія» Хоч ні, твоє «московія» ім’я, Сповна пожнеш, усе, що зараз сієш, І вип’єш все вготоване до дна! Тебе нема, «велікая росія» Давай на чистоту – і не було, Споконвіків обман – твоя стихія, Завмерлий кадр фальшивого кіно… Поцуплений сценарій у сусіда, Що не мовчить – відстоює своє, І впали декорацій піраміди, І світ побачив істинну тебе… І буде суд, московіє імперська, Найвищий суд, якого не минеш, За кров невинну, що рікою ллється, На вічні муки віддана будеш… 25.03.2022 (Галина Британ)
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
