|
|
|
|
|
|
12:48 Коли душа болить за Україну. Вірші війни: добірка віршів, народжених з початком російсько-української війни | ||||
 Наша нація споконвіку славилася і славиться творчістю та вмінням римувати. Саме у скрутні часи з’являлися чи не найвідоміші поетичні твори українських класиків. Вже в Україну прийшла ще не календарна, але за погодними умовами – зима. А через останній масований обстріл 23 листопада більшість областей України залишились без світла, опалення і води. Чим більше бід приносить Україні ворог, тим більш згуртованою стає нація, а свій біль і горе від цих подій українці акумулюють в поезію. Римування підтримує український бойовий дух. *** Ти не радій, що гарно, мов у казці, Посипав сніг лапатий із хмарин, Бо там в окопі, у холодній касці, Чийсь замерзає чоловік, чи син. Захоплено, немов мала дитина, З вікна на білий килим не дивись. А краще стань тихенько на коліна, І за чийогось тата помолись. Зима прийде, вона не за горами, І календарні принесе святА. Та хай зігріє їх молитва мами, І сніг холодний хай не заміта. Не забувай в думках ні на хвилину, Щоб ти вночі собі солодко спав, Хтось вдома залишив свою дитину, А хтось і взагалі життя віддав. Тож перед тим, як йдеш спокійно спати, Попивши перед сном гарячий чай, Згадай в молитві кожного солдата, І шану Богові за них віддай. (Юлія Посполіта Левченко) *** Біленький сніг... і ягоди калини... Як ніжність мами й кров солдата на війні, Пролита за свободу України, За мрії й мирні дні щасливі, осяйні. Біленький сніг – немов весільна шата Й червоні ягоди калини – наче кров... Летить ракета ворога крилата, Не знищить нашу волю й до життя любов. Біленький сніг – це справжнє ніжне диво. Калини грона – України оберіг. Народ наш побороти неможливо. Нехай на щастя й радість сипле білий сніг! (Оксана Козак) *** Моє рідне, маленьке місто, Сьогодні тебе поранили... Ти набуло зовсім іншого змісту, Ракети нещадно вдарили... Біль, сльози і знову біль... Сьогодні – це моє місто... Від щастя в будинках залишИлась тінь… Так нещадно вбивають фашисти... Попіл, обвуглені гілки дерев, Будинки де люди жили... Які під звуки злощасних сирен, Кожен день своє місто любили... Криваві події 23 дня Засніженого листопада Нахабно людські відібрали життя... Може це просто сон? Ні... це правда... Забирають все те, що таке дороге, Руйнують, нещадно вбивають... Боже, воздай їм за все... За все… Нехай Кожну мить пізнають... (23-24.11.22. Валентина Гусарова) *** Не забувай в думках ні на хвилину, Що там, де в очі дивиться війна, Де смерть лоскоче пазурами спину І лізе чужоземна сарана... Стоїть чийсь син... стоїть чиясь дитина... Чиясь частинка серця і душі... Чиясь така безмежна половина І цілий всесвіт в кожному вірші. Не забувай... Коли лягаєш спати, Коли зима постукає в вікно Коли кругом загорне сніг лапатий Всю землю у біленьке полотно. Не забувай... Молися... Тихо дякуй... Бо там під снігом у далекім бліндажі Тримають спокій молоді солдати Своїм життям... щоразу на межі... Не забувай... Коли захочеться роптати, Коли нестача світла чи тепла... Що десь в куточку плаче чиясь мати І чиясь згорьована вдова... Не забувай в думках ні на хвилину... Чого вартує там тепер зима... І яку бачать навкруги вони картину... Геть не таку, як в тебе із вікна… (Аліна Войтенко) *** Мій Боже, Україну бережи! Не дай розбити на маленькі друзки. Хай згинуть недруги і вороги, Розвій і дух і сморід руський. Щоб наша нація не згасла, а росла, Щоб мова українська гордо так звучала, Допоможи звільнитися від зла, Від нечисті, що все тут розкрадала. Сини й батьки воюють за свій край, Чужого їм не треба, і не прагнуть, Самі збирали й сіяли врожай, Самі і перемогу підіймуть й досягнуть. Тебе прошу, мій Боже, помагай. Не забирай в них силу, мову, віру, За честь і славу мертвих ти подбай, А від живих прийми подяку щиру. Мій Боже, Україну бережи! Цей люд вартує шани і подяки, Допоможи війну цю пережить, Завдяки допомозі світу. Так, завдяки. І хай орда вернеться у свій ад, Хай згине на землі і спомин й каяття, І довго будемо наводити ми лад, Допоки підіймем країну до життя. (24.11.2022) Діти Світла! Хіба не знали ви, безбожники пропащі? Що світло в Світлих не забрати вам нізащо!!!! Ми роду Світлого!!! Ми Сонця – любі діти!!!! Вам світло в душах наших не згасити!!!! Хіба не знали ви, істоти безталанні? Про що написано у Божому Писанні? Де є Любов, там Світло завжди буде!!!! Та вам не зрозуміти це, Іуди!!!! Отож, запам'ятайте, юродиві!! Вкраїну побороти ви не в силі!!! Нас Бог нагородив довічним Сяйвом!!! Ми Переможемо!!!! Ми вже Перемагаймо!!!! (М.Земна. 23.11.22 р.) *** Нехай в Україні живе Україна! Сміється дитина і квітне калина, Нехай за столом знов збереться родина І вже не вдягається чорна хустина. Хай лиш перед Богом схиляє коліна, Цвіте і квітує незламна країна. Підніметься з пороху вільна, нетлінна І більш не повториться «чорна година». Хай мати живе і породить хай сина І лише міцніє свята пуповина. Щоб дзвінко лунала лише солов'їна! Нехай в Україні живе Україна!!! (Людмила Соя)
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
