|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
11:26 Коли душа болить за Україну. Вірші війни; добірка віршів, народжених з початком російсько-української війни | ||||
 Перетворювати емоції на віршований рядок, спостереження і відчуття — у тексти, рятуючи чиїсь зруйновані душі, надихаючи людей навколо і вселяючи їм віру в перемогу — чи не головна місія поета, що пише на тему війни. Давно доведено: слово лікує і допомагає, а іноді й рятує. Продовжуємо нашу рубрику «Коли душа болить за Україну» і вашій увазі нові вірші українців, що взялися римувати з початком війни. Україні Крізь час, який не має меж Я чую дивну музику бандури, І голос запорожців чую теж, Що розбивав усі високі мури. Я бачу: пролітають журавлі Понад склепіння Золотої брами, І діти української землі Нарешті всі назвалися братами. Їх об'єднав усіх старий Дніпро, Що бачив і Грушевського, і Хмеля, Що породив тебе й твоє добро, Домівко нені, Україно - земле! Цвітеш і убираєшся в вінки, І бережеш свою дівочу вроду, Щоб вирвати з історій сторінки І йти вперед, ще не пізнавши броду. О, скільки, Україно, женихів Хотіли мати твій дівочий посаг, А ти усім «давала гарбузи», Калини цвіт вплітаючи у коси. Вдихаю я грудьми твоє тепло, Яке пашить від нив твоїх родючих, Твоїх джерел прозорих,наче скло, Твоїх лісів дрімотних та дрімучих. Я шепочу молитву до небес, Щоб ти не впала більше на коліна, Щоб твій народ не загубивсь,не щез, Щоб ти жила і квітла, Україно! Хай все лихе минає,наче сон. Ми йдемо разом до одної цілі. Серця з тобою б'ються в унісон Малі, старечі,юні та дозрілі. Ми знаємо,що ти - найкращий край. Ти незалежна та давно не бранка. Як той промінчик, край мій прославля Матусина червона вишиванка. Я так горджуся,що вродився тут. Нема для мене кращої країни. Стежина кожна, кожна моя путь Вертатиме до тебе, Україно. (Восколович Олена) Як смів ти ворог клятий… В моєму серці біль і смуток в нім, Як смів ти ворог клятий ? Прийти в мій рідний дім, Бомбити мій народ завзятий! За що забрав дитинство У наших ти дітей? То невимовне звірство, Відняти їх від маминих грудей. Як же посмів чіпати наше ти життя? Те як ми жили, мріяли й любили. Ми вірили у майбуття, А ви те все спотворили, ви вбили! Вам не простити всіх гріхів, За все прийдеться заплатити. Ми не пробачимо тих руських матерів, Які навчили вас чужі хати громити. Але нас так вам не зламати! Ми сильні, вільні ! Ми єдині Довік гріхи вам відмивати, Та і не вдасться то навіки і віднині! Ми відбудуємо країну! Повернем спокій у наш дім, Разом відновим Батьківщину. Не треба нам ваш «руський мір»! (Ольга) *** Ми вже не будемо такими як були. Війна назавжди змінює світогляд. Бо стали іншими і друзі... й вороги Не ті думки... Не той лишився погляд. Ми всі відчули ненависть і злість, Але навчились вірити й любити... Ми почали не стримувати сліз І лиш одного в Господа просити... Змінились вмить... всі цінності... слова Ми зовсім з іншого черпаєм насолоду... Згадалась вся епоха вікова, І вся історія незламного народу... Ми вже не ті... І зовсім не такі... Війна за дні змінила всі бажання. І стали дуже сильними слабкі, Бо кожна мить сьогодні як остання... Ми зрозуміли сенс простих речей... І що заховане у слові - "Добрий ранок" Ми стали так боятися ночей І мріяти, аби прийшов світанок... Уже не будемо таким як були... Ми ще сильніші... Ми добріші стали! Дивіться, як підступні вороги Назавжди нас в єдине об'єднали... (Рябчун-Мосійчук Катерина)
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
|
| |
