|
|
|
|
|
|
14:45 Князь Олег: міфи та літописні свідчення | ||||
 Будь-який прихід до влади, як правило, пов'язаний з різного роду таємницями та загадками. Особистість, яка піднімається крутими ієрархічними сходами, оточена чутками та легендами в усі часи і в усіх країнах. І чим далі від сьогодення та чи інша історична особа, тим складніше дати їй об’єктивну оцінку, відтворити справжній перебіг подій. У цьому аспекті особистість князя Олега надзвичайно цікава. Що ми про нього знаємо? Політик, достатньо розумний і тонкий. У 907 році здійснив вдалий похід на Царгород, де уклав вигідну угоду. До цього об’єднав велику кількість земель та племен. За розум та далекоглядність був прозваний «віщим». Прийняв загадкову смерть від власного коня. Оце, мабуть, і все. Ну, а тепер від легенд звернімося до історії. Поза всяким сумнівом Олег – особистість непересічна, хоч би тому, що сидів на Київському престолі 30 років. А це – ціла епоха. Рік 879. Після смерті Рюрика Олег як одна з його наближених та найбільш довірених осіб одержує право на керівництво Новгородським столом до входження у повноліття прямого спадкоємця Ігоря, сина Рюрика. Саме тут і проявились авантюризм та підступність Олега. Забігаючи наперед, треба сказати, що Ігорю довго довелось чекати свого часу, та й настав він тільки після смерті Олега, тобто по 33 роках правління останнього спершу Новгородським, а потім Київським столом. Регент просто так влади не віддав. Проте у згаданий рік, посівши північний стіл, Олег поступово підпорядковує собі прилеглі землі. Так під владу новгородського регента потрапляють племена чудь, меря, весь, кривичі. Одночасно Олег виношує перспективні плани захоплення Київського столу. Рік 883. Прийшовши у Києві до влади, Олег підкорює древлян, захоплює одне поселення за другим. І скрізь одна політика – величезні податки. Рік 884. Новий загарбницький похід. Цього разу на сіверян, підкорення їхніх земель. Таким чином, Переяславщина переходить під юрисдикцію Олега і сплачує данину йому. Рік 885. Завоювання радимичів, доля яких нічим не відрізнялась від сіверян, древлян та інших народів – вони тепер платять данину Олеговим скарбникам.  Рік 907. Зібравши могутнє військо, що складалось з підкорених народів великої Олегової імперії, князь підійшов до стін Царгорода (Візантія). Простим людям загарбницька політика Олега нічого доброго не принесла. Після походу 907 року на Візантію північні кривичі, чудь, меря повернулися в свої землі. Поляни, як і раніше, зайнялися землеробством. В країні настав тимчасовий спокій. Надійшла осінь Олегового життя, бо все має своє закінчення. І залишився князю-регенту той останній крок, який робить кожна людина – крок у небуття. Олег і його ступив по-своєму, поставивши ногу на череп власного коня, з якого вилізла змія і нагло вжалила того, хто упродовж багатьох років гнобив і підкорював. Справдилось віщування… Ще більше цікавого про легендарну особистість можна прочитати в статті українського письменника і перекладача Сергія Грабара, надрукованій в науково-популярному журналі «Чумацький шлях» ( №1 за 2020 рік).
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
