|
|
|
|
|
|
12:31 Його головною зброєю було перо. Володимир Вакуленко | ||||
 Українського дитячого письменника Володимира Вакуленка вбили рашисти. Рідним підтвердили – його тіло було в одній з могил масового поховання в Ізюмі (Харківська область). Масове поховання слідчі виявили після звільнення Харківщини. Могили з дерев'яними однаковими хрестами поміж соснового лісу. На багатьох замість імен – номери. Саме тут під номером 319 був похований Володимир Вакуленко. Учасник Революції Гідності, волонтер та активіст. Він ніколи не приховував своїх переконань. Найдорожча річ, яка була в його домі, – прапор з Майдану. Понад усе він любив Україну. Конфліктував через мову – був шалено в неї закоханий. Був принциповим щодо її вживання. А ще дуже любив дітей, писав для них вірші та казки. Його основною зброєю завжди були ручка і перо. Видавництво Старого Лева вирішило перевидати «Татусеву книгу» Володимира Вакуленка після його смерті. Писати Володимир почав ще у молодших класах. Здебільшого поезію. Відзначений низкою нагород (нагородою «Срібний тризуб», нагородою Міжнародного фестивалю поезії Terra poetica та багатьма іншими), лауреат Міжнародного конкурсу «Коронація слова» та низки інших конкурсів. Автор тринадцяти книг, зокрема, дитячих збірок «Сонечкова сім'я», «Лелечині ключі», «Король вірусів Ковід», «Святославова Сварґа», «Три засніжені історії». «Це було наскільки давно, що я навіть і не пам’ятаю, чи було те, що я оповідаю, правдою. Хтось придумав слово ЖИТТЯ, але нікому було комусь знати, що то таке, – тоді розмовляли поміж собою зорі й у космосі був страшенний хаос. А ще була безкінечна темінь, і маленькі зорі часто наскакували на великі і від цього їх лоби були постійно в подряпинах і ґулях. Верховна Зірка бачила такий постійний гармидер, і стало їй жаль маленьких бідолах, тож вона придумала світло. На деякий час у космосі запанувала гармонія, але це не сподобалося великим зорям. Тепер той, хто був меншим, не міг вільно літати куди йому заманеться – великі й близько не підпускали маленьких до своїх володінь. І тоді Володарка Всіх Зір утворила сузір’я, а великим наказала обігрівати своїх підопічних. Кожна яскрава зірка отримала від Володарки свою територію, а сама Володарка зайняла собі місце за Полярним колом, бо так їй було зручніше всіх бачити. З тих пір її почали називати Полярною Зіркою. Невдовзі одна дуже велика зірка, яка була зовсім недалеко від Полярної, видумала слова ЗАЗДРІСТЬ і ВІЙНА, вирішивши захопити силоміць всесвіт і самій стати верховною…» (Володимир Вакуленко. «Сонечкова сім'я»). Під час окупації письменник вів щоденник. Його Володимир сховав у батьківському саду після свого першого викрадення. Віддати записи наказав лише «коли наші прийдуть». Рукопис вирішено передати до Харківського літературного музею. Йому було лише 50…   
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
