|
|
|
|
|
|
13:53 «Доля бібліотеки Ярослава Мудрого» в «Країні знань» | ||||
 «Країна знань» – надзвичайно корисний і пізнавальний науково-популярний журнал для юнацтва. Він містить безліч цікавих і різноманітних рубрик: «Наука в особистостях», «Знати, щоб пишатися», «Математика», «Фізика», «Кібернетика», «Астрономія», «Хімія», «Історія науки», «Історія техніки», «Біологія», «Географія», «Проблеми навчання», «Віхи історії», «Є така спеціальність», «Це цікаво», «Пізнай себе», «Музеї України», «Всесвітня культура», «Життя видатних людей». А розпочати ваше знайомство з журналом, дорогі читачі, хотілося б з захоплюючої статті письменника, сценариста кіно і телебачення, наукового журналіста Андрія Дмитрука «Доля бібліотеки Ярослава Мудрого», надрукованої в рубриці «Віхи історії» журналу «Країна знань» в № 4-5 за 2020 рік. …Коли Ярослав Мудрий видавав свою доньку Анну за Генріха Першого, короля французького, і вона мала їхати до Франції, то він дав княжні своєрідне, дуже дороге придане: книгу, рукописне Святе Письмо! Тоді королі Франції урочисто коронувалися у Реймсі, він був столицею країни. І ось, подарунок Ярослава на кілька століть став саме тією книгою, на якій приносили присягу нові монархи. Книга досі зберігається у Реймсі. І вона, безумовно, належить до легендарної бібліотеки Ярослава Володимировича. Є відомості, що це зібрання налічувало близько тисячі одиниць. Сьогодні така кількість не здивує. Але не забудемо, що було тоді одинадцяте століття. Що книги не друкували, а писали від руки, вимальовуючи кожну літеру, робили це іноді роками; прикрашали тонкими візерунками, кольоровими мініатюрами… Замість паперу використовували дорогий пергамент з ретельно обробленої телячої шкіри. Словом, іноді книга коштувала не менше, ніж бойовий корабель! Через пів тисячоліття університетська бібліотека у Парижі нараховувала всього дев’ятсот томів. Отже, великий князь Ярослав мав скарб неоціненний – в усіх смислах… Як це починалося? Перша половина одинадцятого століття. У Києві – велике будівництво. Головна споруда – величезний, величний собор Святої Софії. Ось, у 1037 році, його закінчено і освячено. І в цьому соборі збирає князь Ярослав грамотних людей, писців, перекладачів, влаштовує скрипторій – майстерню, яка виробляє книги. Так було започатковано бібліотеку. Безперечно, тут були створені насамперед богослужебні книжки. Але, крім них, багато інших. Головне, що саме у стінах собору, фактично, виникла оригінальна давньоруська література.  Тут, у книгописній майстерні, було укладено перший руський літописний звід 1037-1039 років, написано знамените «Слово про закон та благодать» митрополита Іларіона, розроблено наш перший кодекс законів – «Руську правду», написано «Ізборник Святослава» та безліч інших дорогоцінних творів. Бібліотека містила перекладні твори з історії, географії, трактати філософські та юридичні. Не просто була то книгарня – справжній центр літописання, осередок передової наукової думки знаходився близько тисячі років тому у стінах храму… Так куди ж поділися всі ці духовні скарби? Звична відповідь – загинули під час монгольської навали 1240 року… Але …чи всі? Книги, які вийшли з софійських стін, стали основою для створення нових бібліотек. Ярославові книги не лежали на місці, а дійсно «напояли вселенную»! Тобто не виключено, що рукописні скарби Києва можуть бути знайдені за сотні й тисячі кілометрів від нього. Треба лише шукати… Сайт журналу: https://www.krainaz.org/ua Доля бібліотеки Ярослава Мудрого: https://www.youtube.com/watch?v=mwyOweVrFXs
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
