|
|
|
|
|
|
16:21 Для вас - нова рубрика «Повчальні історії для дітей» | ||||
 Дорогі наші читачі! Сьогодні ми починаємо для вас нову рубрику «Повчальні історії для дітей», в якій будемо збирати казки, притчі, історії із життя, які стануть вам добрими порадниками. Казка-притча про мир у всьому світі. Поділіться з усіма! Одного разу миролюбні мешканці Землі попросили надзвичайно могутнього чарівника припинити всі війни та кровопролиття на планеті. – Це просто, – сказав той. – Я знищу всю зброю на Землі, й більше ніхто не зможе воювати. – Чудово! – вигукнули люди. Помах чарівної палички – й справу зроблено. Днів три на планеті панував мир, поки більшість із тих, хто хотів воювати, шукали й не могли знайти своєї зброї. А зрозумівши, що втратили її назавжди, вони змайстрували списи з молодих дерев – і війни знову розпочалися. Коли ця сумна звістка дійшла до чарівника, він сказав: – Не турбуйтеся. Я знищу всі молоді дерева, й ці невігласи більше не зможуть воювати. Однак після двох-трьох днів безплідних пошуків молодих дерев, придатних для виготовлення списів, войовничо налаштовані люди почали валити дерева-велетні, робити з них кийки й знову відновили кровопролиття. Чарівник винищив усі великі дерева. Тоді люди почали виготовляти ножі та мечі з металу. Він знищив увесь метал на планеті. Люди змайстрували пращі й почали метати один в одного каміння. Довелося знищити й камені. І тоді забили тривогу прихильники миру, ще б пак: пропали всі дерева, не стало металів і каменів. Як тепер жити, що їсти? Скоро зовсім не буде рослинності, й люди помруть, навіть не воюючи. Ні, це не розв’язання проблеми. Чарівник розгубився: – Навіть і не знаю, що тепер робити. Я б знищив усе людство, але, на жаль, це поки не в моїй владі! Миротворці впали у відчай. І тут до чарівника звернувся один розумний хлопчик. – Я знаю, що треба зробити. Нехай люди відчують, як інші сприймають їхні вчинки. Якщо один заподіє біль другому, нехай і він відчує точно такий біль, а якщо когось обрадує, то нехай і сам відчує радість. Тоді, напевно, ніхто не стане завдавати болю іншому, тому що відразу ж сам відчує біль і буде змушений зупинитися. Усім сподобалося, що сказав цей маленький хлопчик. А чарівник в точності втілив його ідею в життя. Він повернув на Землю всі дерева, метал і камені, і навіть зброю, яку люди незабаром переробили на знаряддя праці. Із цього дня ніхто на планеті не заподіював страждань іншому, бо тоді і йому самому довелося б відчувати біль. Навпаки, люди взялися допомагати один одному, тому що їм подобалося почуття радості, яке вони відчували при цьому. І зажили вони в гармонії та щасті. Самі станьмо добрими чарівниками, й диво станеться! Джерело https://www.facebook.com/dytyachyjpsyholog/photos/a.230437757152500/1590065814523014/ Зінаїда Полякова “Коли Господь приходив в гості”. Віршована притча Наснився жінці у ночі Господь, «Навідати прийду тебе» — Сказав. Вона все зранку миє у господі, Аж раптом, хтось знадвору погукав — Старенький дід біля дверей кульгає. Стидливо попрохав води і хліба. «Я прибираю, геть часу не маю» — Відправила старого до сусіда. Не встигла до роботи підступити, Як знов її знадвору погукали, — Дитя прийшло поїсти попросити, Вона й дитину до сусіда відослала. Знов кличуть. Бідна жінка на цей раз. Від голоду і холоду, поблідла. Та ніколи мені! Та скільки ж вас?! І цій була дорога до сусіда. Скінчила прибирання. Дуже гарно! Тепер не соромно зустріти Бога. Весь день його чекала, та все марно — Не було Господа біля її порогу. А у ночі, зустрівши Бога знов, Вона його здововано спитала: «Чого ж ти в гості, Боже, не прийшов?» «Три рази я прийшов… ти не впускала.» Я Стукав, я благав, я говорив… Просив води і хліба, щоб поїсти… Мене сусід до себе в дім впустив, А в тебе не знайшлось для мене місця. Тож не цурайтесь помагать на світі, Тому у кого горе і розпука. Бо в двері, у подертому лахмітті, Можливо, сам Господь до нас постука. Джерело https://facedobra.com/dushevna-virshovana-pritcha-koli-gospod-prihodiv-v-gosti/
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
