|
|
|
|
|
|
17:39 24 квітня – 100 років з дня народження Дмитра Білоуса | ||||
 «Дорожи українською мовою, шлях без неї - чужий полин. Чи буває любов примусовою? А от блудним буває син…» Ці слова належать українському поету,перекладачу, літературному критику, громадському діячу, лауреату Державної премії України імені Тараса Шевченка, премії імені Максима Рильського, премії імені Лесі Українки, премії імені Олени Пчілки – Дмитрові Білоусу, який уособлював совість свого покоління. Народився Дмитро Білоус 24 квітня 1920року в мальовничому селі Курмани, нині Недригайлівського району Сумської області, в селянській багатодітній сім'ї Ганни Давидівни і Григорія Миколайовича Білоусів. Закінчивши школу в селі Курмани, Дмитро у 1938 році вступив на філологічний факультет Харківського університету. Його однокурсниками були Олесь Гончар і Григорій Тютюнник. В цей час у Білоуса зародився великий інтерес до мови. Через усе місто їздив на заняття гуртка художнього слова при театрі робітничої молоді. А читав там лекції професор М. М. Баженов. З початком війни 1941 добровольцем пішов у на фронт. Після тяжкого поранення лікувався у шпиталі міста Красноярськ у Росії. Потім у Москві був співробітником редакції радіомовлення для партизанів і населення окупованих території України. Писав гуморески для радіожурналу «Сатиричний залп», друкувався в журналі «Перець», писав вірші для партизанських листівок. У 1945 році закінчив філологічний факультет Київського університету, а в1948 році аспірантуру на кафедрі української літератури. З 1948 року був членом Спілки письменників України. Його тематичні книги «Диво калинове», «Чари барвінкові», «За Україну молюсь», «Безцінний скарб», «Мандрівка в Країну Чеснот», «Жар-птиця» — це поетичні розповіді про дивовижну красу і чарівні таємниці рідної мови. Вони нагадують про необхідність нести у своїй душі святе почуття любові і шани до рідної землі, її історії та мови. Дмитро Білоус — відома постать не лише в українській літературі, а й у педагогіці. Недаремно Дмитра Григоровича Білоуса у 2000 році було обрано почесним академіком Національної академії педагогічних наук України. У грудні 2001 року Д. Білоуса нагороджено орденом Ярослава Мудрого, цим самим відзначено вагомий внесок письменника в розвиток української літератури. З нагоди цієї події Дмитро Григорович сказав: «Я радий, що цим орденом Президент України нагородив одного мене з 1600 письменників України. А ще більше радий тому, що, таким чином, по суті, на найвищому державному рівні відзначена і підтримана моя багаторічна робота, спрямована на розвиток і утвердження української мови!» Полинув у вічність Дмитро Білоус 13 жовтня 2004 року. Похований на Байковому кладовищі м. Києва. «Тож несімо естафету гідно: в ріднім слові - мир та благодать. Ми, як скарб нетлінний, мову рідну мусимо нащадкам передать!» У цих рядках – духовний заповіт Майстра. Познайомитись з віршами Дмитра Білоуса можна за посиланнями: https://www.ukrlib.com.ua/bio/author.php?id=28
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
