|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
13:12 «Лілея лілейна». Що ми знаємо про Ольгу Косач? До 145 річчя від дня народження Ольги Петрівни Косач-Кривинюк | ||||
 Ольга Петрівна Косач-Кривинюк – молодша сестра Лесі Українки, народилася 26 травня 1877 року в Новограді-Волинському, в будинку панів Завадських. Чудова природа рідної Волині, пізніше – життя у Києві серед українських видатних діячів, життя у Колодяжному, а починаючи з 1899 року, на хуторі Зелений Гай, коло Гадяча на Полтавщині, живий зв’язок із своїм народом – все це виховувало велику любов до України, до рідного народу. Чи ж кожна людина має таку мудру матір, якою була Олена Пчілка, і таку геніальну сестру, як Леся Українка, та дядька – духовного велетня, уособлення громадського сумління – Михайла Драгоманова! Отримавши домашню освіту, Оля вступила до останнього, сьомого класу Київської приватної жіночої гімназії О. Дучинської, яку 1897 року закінчила із золотою медаллю. Ще рік навчалася у додатковому (восьмому) класі, поглиблюючи знання з математики. У 1904 році Ольга Петрівна закінчила Вищі жіночі медичні курси у Санкт-Петербурзі, які за тих часів були єдиним учбовим закладом, де жінка могла здобути вищу медичну освіту. У Санкт-Петербурзі перекладала на російську мову західноукраїнських новелістів, з якими друкувалася у журналі «Жизнь». По закінченні медичних курсів 1904 року одружилася з Михайлом Кривинюком, і молоде подружжя замешкало в Празі. У 1906–1908 роках вона перебувала у Києві, де брала активну участь у громадському житті (зокрема у «Просвіті»). Ольга вивчає все нові й нові мови, перекладає з англійської, польської, російської, французької, чеської та скандинавських мов, постачає журнал своїми перекладами зі світової класики, дає уроки наймолодшим родичам.  Відкрила ткацьку майстерню й організувала гурток вишивання. Зібрала та відтворила узори, частина яких стала основою видання «Українські народні узори з Київщини, Полтавщини і Катеринославщини. Випуск І. Вирізування й настилування»( 1928). У 1930-х роках у Києві вона почала працювати над літописом – хронологією життя і творчості Лесі Українки. Це була велика, цінна, довголітня праця над біографією Лесі Українки, над впорядкуванням її листування та остаточним оформленням цих розвідок у формі великої наукової праці під назвою «Леся Українка. Хронологія життя й творчості». У 1944 році вона писала з Праги: «Господи, як я тужу за всіми і всім на батьківщині». Ольга Петрівна Косач-Кривинюк – українська письменниця, літературознавиця, перекладачка, викладачка, бібліографиня, етнографиня, лікарка за фахом, член Петербурзької та Київської «Просвіт» померла у таборах для переміщених осіб 11 листопада 1945 року, Авґсбурґ, Німеччина. «Лілея золоторожева», «мій Лільчик золотий і рожевий», «моя Лілея лілейна» такими епітетами й метафорами голубила Леся Українка свою сестру. Це їй вона присвятила свій твір «Веснянка» Як яснеє сонце Закине свій промінь ясний До тебе в віконце, – Озвись на привіт весняний. Олесю, серденько, Співай веселенько!
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
|
| |
